В українській і не тільки українській міфології та легендах нерідко згадують злаки та городні культури. Ось деякі з них: Яблуко /яблуня/ - символ цілісності, земних бажань; попередження шкідливості перебільшення матеріальних бажань; символ початку всіх речей, плодючості; безсмертя та вічної молодості; таїни гріхопадіння діви Марії; людини; спокуси; дерева пізнання добра і зла; смерті і зла, розбрату і чвар; витримки, самопожертви в ім'я народу; батьківщини, Батьківщини. На думку О.П.Знойка, одним із
атрибутів язичницької богині Лади /богині гармонії, любові, Матері світу/ було
саме яблуко, що символізувало першопочаток усіх речей. Світова міфологія знає
численні образи та символи, пов'язані з яблуком. У кельтській міфології
існував острів Аваллон /"острів блаженних"/, де нібито росли червоні
яблука безсмертя, зупинявся навіть час /!/ Скандинавська міфопоетична система знає
богиню Ідумн, яка володіла золотими молодильними яблуками, що давали богам вічну
молодість. У католицькій іконографії яблуко
символізувало гріхопадіння діви Марії /див. Богородиця/, яке воно переборює через
Благовіщення. Відомий міфолог, фольклорист О.Афанасьєв /Древо жизни. - С.220/ писав: "Жива вода та золоті яблука володіють однаковою творчою силою: вони однаково оновлюють немічного старця, роблять його квітучим юнаком...; хворому дають міць та здоров'я; мертвому - життя, потворність перетворюють на красу; безсилля - у богатирську силу..." Красива легенда, казка, - скажете ви. Не поспішайте іронічно посміхатися. Справа у тім, що в останні десятиріччя вчені-фізики висунули гіпотезу про існування тахіонів - частинок, які мають швидкість більшу, ніж швидкість світла. Якщо колись вдасться збудувати тахіонний космічний апарат, то люди, повернувшись на Землю, стануть молодші, ніж були! Ось і казка про "молодильні яблука" у гіпотезах фізиків ХХ століття! У
літературній традиції відоме яблуко Вільгельма Теля - героя середньовічної легенди
"Сказання про стрільця". Він відмовився виконати наказ австрійського
намісника у Швейцарії Гесслера. За це В.Теля примусили зробити надлюдське:
стріляти у яблуко, покладене на голову ... його маленького сина. Тель влучив у
яблуко, виявивши величезну витримку. Там твоє й моє лежить минуле, У давнину вишня була одним із священних дерев далекої
Японії та Китаю. Для праукраїнців вишня, за даними О.Шокала, - світове дерево
життя /див. Дерево життя/. Як відомо, колись слов'яни святкували Новий рік 21
березня. Це було свято весни, Новий рік споконвічних хліборобів. "У давнину в
Україні, - підкреслює дослідник, - вишня була ритуальним деревом весняного
новорічного обряду. Деревце вишні садили восени в діжечку, тримали його в хаті, а
навесні, у березні, вишенька розвивалась і розквітала. По тому, як вона квітне,
дівчата вгадували долю на цілий Новий рік" /Українознавство. - К., 1994. -
С.286/. На думку Г.Лозко, назву "вишня" слід вважати прикметником
жіночого роду, від форми "вишній", тобто "божественний" /пор.
із словом "Все-вишній" /Всевишній/. Отже, вишня - це "божественне
дерево", присвячене Сварогу /Дмитренко М. та ін. Українські символи. - К.,
1994. - С.118/. По-перше, слово
"вишня" - слов'янського походження, воно мало такі регіональні
варіанти як "вишник", "вишника". Водночас слово
"вись" /висота/ /світове дерево, як відомо, дуже високе, дістає кроною
неба/ мало аналогічні форми - "вишник", тобто "вищий",
"старший", "вишок" - вершина, шпиль. Ліна Костенко використала цей образ для опоетизації весни, кохання,
нареченої: Жито - символ життя; плодючості, достатку; здоров'я,
щастя; символ неперервності роду, етнічної свідомості, духовності українців. Майже все, що пов'язано з існуванням живих організмів, людини, слов'яни позначали коренем жи-. Напр., "жила" /вена - по ній тече кров /див. Кров/, що дарує життя. "Жило" /житло/ - місце проживання людини. "Жиръ" /жир/ - у давнину це слово означало їжу взагалі. "Животное" - тварина. І, звичайно, "жито" - хліб, плід, колос. "Жиця" /волосяна нитка/ - символічна носійка життя /див. Волосся/. "Животъ" - живий /про органічні форми життя, земне існування/. Як бачимо з вищесказаного, домашні культури досить широкого набули поширення як у міфах, легендах, так і в сучасній поезії. Це позитивно впливає на єднання людини з природою. Список використаної літератури: Рослини в українській культурі. – К., 2000. Рослини в нашому житті. – Харків, 1999. |