Василь Стус
(1938 — 1985)
Василь
Семенович Стус — український поет, літературознавець, правозахисник. Народився
6 січня 1938р. в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет
Донецького педінституту, вчителював, працював у газеті. 1963р. вступив до
аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки його
було відраховано за протести проти арештів у середовищі української інтелігенції.
Належав до т. зв. «шістдесятників» — опозиційно настроєних представників творчої
молоді, які активно боролися за відродження національної культури, протестували
проти реставрації сталінізму. 1972р. В. Стуса арештовано разом з іншими
українськими правозахисниками та засуджено до п'яти років таборів і трьох років
заслання. Перебуваючи в ув'язненні в Мордовії, продовжував творити поетичні твори,
писав заяви-протести проти переслідувань інакодумців в СРСР. 1979р. повернувся до
Києва, але через 8 місяців його знову заарештовано і засуджено на 15 років
позбавлення волі.
Помер під час
голодування в карцері 3 вересня 1985р. 19 листопада 1989р. відбулось перепоховання
праху Василя Стуса в Києві на Байковому
цвинтарі.
Перша поетична збірка «Зимові
дерева» ще продовжувала поетичну традицію «шістдесятників»: тут переважала
громадянська лірика з її пристрасними роздумами про долю української культури,
протестом проти атмосфери гноблення, несвободи, яка панувала в тогочасному
суспільстві («Дума Сковороди», «Останній лист Довженка», «Звіром вити, горілку
пити»). Позбавлений можливості друкуватися на Батьківщині, видає ряд поетичних
збірок за кордоном («Зимові дерева» (Брюссель, 1970), «Свіча в свічаді»
(Сучасність, 1977)). Найвизначнішим досягненням Стуса-поета є збірка «Палімпсести»
(1986). Глибинне проникнення у внутрішній світ людини, досконалість мистецької
форми характеризують цю книгу віршів, яка стала однією з вершин української поезії
XX ст. Стус відомий також і як літературознавець: його перу належать статті про
творчість В. Свідзинського, Б. Брехта, Г. Белля, грунтовно розвідка про поезію П.
Тичини «Феномен
доби».
|
