МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ
(1912 —
1983)
Михайло Панасович Стельмах
народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в
родині незаможного хлібороба.
Перші його
віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького
педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у
школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як
збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після Великої Вітчизняної війни) він
деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста на посаді наукового
співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН
УРСР.
Перша збірка поезій «Добрий ранок»
виходить під редакцією А. Малишка 1941
року.
Перебуваючи у лавах Радянської
Армії, М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну війну. У 1941р. отримав важке
поранення в голову і спину. Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний
медкомісією зі служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом
газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Залікувавши друге важке
поранення (липень 1944р.), він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує
війну на німецькій землі.
Під час війни у
Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів
Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), в 1943р. з'явилась надрукована в
Уфі книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю.
Яновського.
1943 роком датується початок
роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала
вісім років; частини твору «На нашій землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951)
створили в цілокупності (після кількох «проміжних» редакцій окремих частин)
об'ємний роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоєний Державної
премії Союзу РСР і започаткував серію епічних
полотен:
1957р. — роман «Кров людська — не
водиця», написаний до 40-річчя Великого
Жовтня;
1959р. — роман «Хліб і сіль», який
разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської
премії 1961р.;
1961р. — роман «Правда і
кривда», несподіваний своєю публіцистичною
«відкритістю»;
1969р. — роман «Дума про
тебе».
Останній роман — «Чотири броди»
(1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і «Велика рідня» і
«Дума про тебе», об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів
Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом
видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в
ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій,
атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних
керівників.
Поетична творчість М.
Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи світання» (1953) та «Жито сили
набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного —
«Поезії» (1958) і «Мак цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для
дітей.
У 1957р. вийшла друком п'єса
«Золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «Кров людська —
не водиця», 1958; «Правда і кривда», 1965; «Зачарований вітряк», 1966; «На Івана
Купала (Дума про Морозенка)», 1966; «Кум королю», 1967; «Дума про любов»,
1971.
М Стельмах — знаний далеко за межами
нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952;
«Гуси-лебеді летять», 1964; «Щедрий вечір», 1967),
вчений-фольклорист.
Був удостоєний звання
Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань,
академік АН УРСР.
Помер письменник 27
вересня 1983p.
|