Сковорода Григорій - Життєпис -
Григорій Сковорода
(1722 —
1794)
3 грудня 1722 року —
народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи Лубянської округи Київського
намісництва.
1738 р. —вступає до
Києво-Могилянської Академії.
1742 р. —
Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної
капели.
1744 р. — з валкою Єлізавєти
Петрівни повертається до Києва й продовжує навчання в
Академії.
1750 р. — подорож до Венгрії і
далі по країнах Західної Європи.
1753 р. —
повернення із-за кордону.
1 липня 1753
року написаний перший датований вірш Сковороди, присвячений вступові на
єпископську кафедру в місті Переяславі Іоанна
Козловича.
1753 — 1754 — час написання
трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к искусству
оной».
1754 р. — усунення Сковороди з
посади вчителя піїтики в Переяславській семінарії. Григорій наймається домашнім
вчителем до маєтку Каврай поміщика Степана
Томари.
1755 р. — подорож до Москви і
перебування в Троїце-Сергіївій лаврі.
1755
— 1758 — Сковорода знову живе в селі Каврай в Степана
Томари.
1759 р. — Григорія Сковороду
запрошено на посаду вчителя поезії до Харківського
колегіуму.
Влітку 1760 року після сварки з
архімандритом Гервасієм Сковорода йде з
колегіуму.
1760 — 1761 — перебування в
селі Стариця.
Влітку 1761 року —
повернення до Харківського колегіуму.
1761
— 1764 — Сковорода — вчитель синтаксису та грецької мови в
колегіумі.
1764 р. — подорож до
Києва.
1766 р. — складено лекцію
«Начальная дверь ко христианскому добронравию». Цього ж року Сковорода
усамітнюється в гужвінському лісі на околицях Харкова і створює свій перший
філософський діалог «Наркисс».
1767 р. —
написано діалог «Асхань».
1768 — 1769 —
Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при Харківському
колегіумі.
1769 р. — початок странницького
періоду в житті Григорія Сковороди.
1770
р. — останні відвідини Києва. Сковорода три місяці живе в Китаєвій пустині, звідки
перебирається до ахтирського Троїцького
монастиря.
1772 р. — написаний «Разглагол
о древнем мире», одразу після нього — «Разговор пяти путников о истинном щастии в
жизни».
1774 р. — з початку цього року
Сковорода живе в селі Бабаї на околиці Харкова. Тут він закінчує «Басни
Харьковския» і дописує діалог
«Кольцо».
1775 р. — Григорій Саввич
присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу — діалог «Алфавит, или букварь
мира».
1776 р. — написано трактат «Икона
Алкивиадская».
1781 р. — подорож до
Таганрогу.
1783 р. — в Бабаях Сковорода
закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига Михаила со
сатаною».
1783 — 1785 — в цей період
написані три праці: «Беседа 1, нареченная observatorium»; «Беседа 2, нареченная
obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с
Варсавою».
1785 — 1790 — Сковорода живе
переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий
Бурлук.
1787 р. — він присвячує Федору
Диському діалог «Убогий жайворонок», цього ж року пише свій другий педагогічний
діалог «Благодарный Еродий».
1790 р. —
дарує Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о спокойствии души». Цього ж
року переїжджає жити до села
Іванівка.
1791 р. — присвячує Михайлу
Коваленському свій останній філософський діалог «Потоп Змиин», що був написаний
наприкінці вісімдесятих років.
1792 р. —
весь цей рік Григорій Саввич знову живе у
Гусинці.
1794 р. — навесні цього року в
Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С. Сковороди;
— влітку Сковорода
відвідує Коваленського в його орловському маєтку — селі
Хотетові.
29 жовтня 1794 року Г. С.
Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на своєму надгробку: «Мир
ловил меня, но не поймал».
|
Назад