ЛУПІЙ Олесь Васильович - поет, прозаїк, драматург. Народився 28 березня 1938
року в с. Нова Кам’янка Жовківського р-ну на Львівщині. Після закінчення
філологічного факультету Київського державного університету (1961) працював у
редакціях газет “Молодь України” та “Літературна Україна”, редагував альманах
“Поезія”. Із 1991 р. – відповідальний секретар Спілки письменників України,
заступник голови СПУ.
У 1994 р. за роман “Падіння давньої столиці” та повість
“Гетьманська булава” удостоєний Національної премії України імені Т.Шевченка.
заслужений діяч мистецтв України (1998 р.)
Перша збірка віршів “Віник юності”
вийшла в 1957 р., потім – ще сімнадцять, серед яких найвідоміші: “Майовість”,
“Перевал”, “Довголіття бджоли”, “Кольорами предків”, “Зелене весілля”, “Золоті
еклоги”, а також “Милява”, “Грань”, “Нікому тебе не віддам”, “Чоловіки не
відчувають болю”, “Лицарі помсти”.
За сценаріями О.Лупія поставлені художні
фільми “Багряні береги”, “Малуша”, “Данило – князь Галицький”.
|
