ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ
(Нар. 1919
р.)
Народився Олексій Федотович
Коломієць 17 березня 1919р. в с. Харківці Лохвицького р-ну на Полтавщині. Він був
шостою, найменшою дитиною в родині селянина-бідняка, в якій рано не стало батька.
Після закінчення семирічки Коломієць в 1935 — 1938 pp. навчається на робітфаку при
Харківському інституті радянської торгівлі, а потім на історичному факультеті
Харківського університету. Із студентської лави пішов на фронт. Після
демобілізації кілька років віддав комсомольській роботі; був лектором ЦК ЛКСМУ,
секретарем Чернівецького обкому комсомолу, в 1950 — 1953 pp. працював
відповідальним редактором газети «Молодь України», потім у журналі «Зміна». Тоді ж
починає друкувати перші нариси й оповідання, що склали збірку новел «Біла криниця»
(1960).
Як драматург Коломієць не мав
учнівського періоду і досить пізно увійшов у літературу: комедію «Фараони» написав
у сорок років. Та вже ця перша спроба принесла йому широке визнання: вперше
зіграна в Московському театрі ім. М. В. Гоголя, п'єса в 1962p. ставилася вже в 71
театрі країни. У 1978p. в Київському театрі ім. І. Франка відбулася її п'ятсота
вистава.
В наступні роки слідує низка
драматичних творів:
1961 р. — драматичний
памфлет «Дванадцята година».
1963 р. —
психологічна драма «Чебрець пахне сонцем» (інша назва «Де ж твоє
сонце?»).
1964 р. — п'єса «Прошу слова
сьогодні».
1965 р. — драматична дилогія
«Планета Сперанта».
1966 р. — «Спасибі
тобі, моє кохання».
1969 р. — «Келих вина
для адвоката».
1970 р. — п'єса
проблемно-психологічного характеру — дилогія «Горлиця», п'єса «Перший
гріх».
Лірична драма «Спасибі тобі, моє
кохання» і дилогія «Горлиця» у 1970p. були відзначені республіканською премією ім.
М. Островського.
1972 р. — п'єса «Одіссея
в сім днів».
1973 р. — «Голубі олені» —
«повість про кохання», яка на фоні численних батальних творів прозвучала винятково
ніжною ліричною нотою і в 1977 році була удостоєна Державної премії Української
РСР ім. Т. Г. Шевченка.
1975 р. —
«Кравцов».
1977 р. — «Срібна
павутина».
1978 р. — драма «Дикий Ангел»,
постановка якої у Київському театрі ім. І. Франка відзначена Державною премією
СРСР (1980).
Хоча в творчості О. Коломійця
переважають п'єси про актуальні, сучасні авторові проблеми («Двоє дивляться кіно»,
1987), є у нього й дві драми на теми минулого: «За дев'ятим порогом» («Запорізька
Січ», 1971) та «Камінь русина» («Град князя Кия», 1981), написана спеціально до
святкування 1500-ліття Києва.
Помер О. Коломієць 23 листопада
1994р.
Вперше його ім'я з'явилося на
афішах театрів на початку 60-х років, коли з успіхом обійшли сотні сцен дотепні,
веселі і мудрі «Фараони» (1961) досі нікому невідомого автора. А сьогодні вже наше
театральне мистецтво важко уявити без таких сценічних здобутків, якими стали
трагічна дилогія «Планета Сперанта», тривожно-медитаційна «Горлиця» чи озвучена
високими нотами душевної краси й людського щему поетична повість про кохання
«Голубі олені», прозора в чистоті й ніжності своїй «Срібна павутина» чи
психологічно вибаглива драма «Дикий
Ангел».
|