Г. В. КВІТКА-ОСНОВ'ЯНЕНКО
(1778 —
1843)
Народився Григорій Федорович
Квітка (літературний псевдонім — Основ'яненко) в с. Основа біля Харкова у
дворянсько-поміщицькій сім'ї. Служив комісаром у народному ополченні (1806 —
1807), директором Харківського театру (1812), був повітовим предводителем
дворянства (1817 — 1828), совісним суддею, головою харківської палати карного
суду.
Проживаючи в с. Основа під Харковом
або самому Харкові, Квітка-Основ'яненко брав участь буквально у всіх важливих
освітньо-культурних починаннях, зокрема був ініціатором видання журналу
«Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик», першої збірки
українських прислів'їв і приказок. Перебував письменник у творчій співдружності з
колективом Харківського театру.
Свої ранні
фейлетони, статті, жартівливі вірші (10-ті—початок 20-х pp.) Квітка-Основ'яненко
публікував переважно в харківській періодиці («Украинский вестник», «Харьковский
Демокрит», «Харьковские известия»). З творів цього періоду найбільший інтерес
читача викликали «Письма Фалалея Повинухина» — цикл сатиричних прозових
фейлетонів, написаних у формі листів до видавців журналу від поміщика-невігласа
(«Украинский вестник», 1816 — 1817; «Вестник Европы»,
1822).
В кінці 20-х — на початку 30-х pp.
написані шість російських сатиричних комедій, серед
яких:
1827р. — «Приезжий из столицы, или
Суматоха в уездном городе» (опублікована 1840р.; за сюжетом і складом персонажів
передує «Ревізору» Гоголя);
1828р. —
«Дворянские выборы» (стала сенсацією (понад тисячу примірників в Москві розкупили
за два місяці), після прочитання Миколою І була заборонена
цензурою).
1829р. — «Шельменко — волостной
писарь»;
1830р. — «Ясновидящая» (не була
опублікована через цензурну
заборону).
1832р. — повість «Маруся»
українською мовою.
1834р. — книга перша
«Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком», збірки прозових
творів (повістей та оповідань) українською
мовою.
1836 — 1837рр. — книга друга збірки
«Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком
Основьяненком».
Ще ряд повістей та
оповідань письменника публікується в журналах та альманахах, повість «Козир-дівка»
виходить у Петербурзі окремим
виданням.
Прозові твори
Квітки-Основ'яненка українською мовою поділяються на дві основні групи:
бурлескно-реалістичні оповідання і повість; сентиментально-реалістичні
повісті.
До першої групи належать,
зокрема, гумористичні оповідання «Салдацький патрет» (1833), «Мертвецький
Великдень», «От тобі і скарб», «Пархімове снідання», «Підбрехач», а також
гумористично-сатирична повість «Конотопська відьма»
(1833).
Серед сентиментально-реалістичних
творів Квітки-Основ'яненка — повісті «Маруся» (1832), «Козир-дівка» (1836),
«Сердешна Оксана» (1838), «Щира любов» (1839). Центральним персонажем кожної з них
виступає сільська дівчина.
1835р. —
соціально-побутова комедія «Сватання на
Гончарівці»
1838р. — соціально-побутова
комедія «Шельменко-денщик» (написана російською мовою, центральний персонаж —
Шельменко — говорить по-українськи), що вважається найвищим досягненням Квітки в
драматургії.
Серед численних прозових
творів Квітки-Основ'яненка, написаних російською мовою, виділяються сатиричні
романи «Пан Халявский» (1840) та «Жизнь и похождения Петра Степанова сына
Столбикова» (1841, перший варіант — 1833, твір зазнав переслідування цензури),
повісті «Ганнуся», «Панна сотниковна», «1812 год в провинции», оповідання «Званый
вечер» із задуманого циклу «Губернские сцены», історично-художній нарис
«Головатый», близька за жанром до фізіологічного нарису повість «Ярмарка»,
фізіологічний нарис «Знахарь».
1841р. —
«Предания о Гаркуше».
Кращі твори
Квітки-Основ'яненка одними з перших представляли українську літературу
загальноросійському й європейському читачеві: починаючи з 1837р. ряд його
оповідань і повістей друкується в російських перекладах у Петербурзі та Москві;
1854р. в Парижі виходить французькою мовою «Сердешна Оксана». Трохи пізніше його
твори перекладаються польською, болгарською, чеською
мовами.
|