Качура Яків - Короткий життєпис -
Яків Качура
(1897 — 1943)
Качура
Яків Дем'янович — український
письменник.
Народився 28 жовтня (за н. ст.
— 9 листопада) 1897 року в с. Юрківка, тепер Тульчинського р-ну Вінницької
області. Учасник 1-ї світової і Великої Вітчизняної воєн. У 1918 — 1922 рр.
учителював. Закінчив 1925 року Київський інститут народної
освіти.
Друкувався з 1923р. Належав до
Спілки селянських письменників «Плуг», Всеукраїнської спілки пролетарських
письменників.
Окремими виданнями вийшли
оповідання «Дві сили», «Історія одного колективу» (обидва — 1925), збірки
оповідань «Без хліба» (1927), «Похорон» (1929) та ін. В романі «Чад» (1929)
освітлено події 1-ї світової і громадянської воєн. Сільським трудівникам,
донецьким шахтарям і металургам присвятив роман «Ольга» (1931). В повісті «Іван
Богун» (1940) показав боротьбу українського народу проти польської шляхти. У
нарисах періоду Великої Вітчизняної війни відобразив епізоди фронтового життя,
мужність, непохитну дружбу воїнів. У травні 1942р. в боях під ст. Лозовою
Харківської області потрапив у полон, загинув у фашистському концтаборі в Донбасі
в жовтні 1943р.
1977р. у с. Юрківці Я.
Качурі відкрито пам'ятник (скульптор — М. П.
Ковтун).
|
Назад