КАСІЛОВ Юрій Іванович
Народився 1939 року в місті Білогорську Амурської області. В
Біробіджані закінчив педучилище, а пізніше — істфак Полтавського
педінституту.
З 1963 року живе у Краснограді. Працював у середній школі №4, у
профтехучилищі, а нині в педагогічному коледжі. Юрій Іванович — високоерудована
людина, досвідчений педагог. Великий вплив на формування його світогляду мала
поезія Єсеніна, Грані-на та інших поетів.
Писати вірші почав з юнацьких років.
На сьогодні його доробок нараховує більше сотні віршів, друкувався в районній і
обласній газетах. Заповітна мрія — видати збірку віршів. У своїх віршах Юрій
Іванович оспівує красу рідного краю, закликає творити добро.
Стыдимся доброты
й прячем,
Как рубль в заветный кошелек.
А мне хотелось бы нначе,
Чтоб
не копили ее впрок.
В нас слишком много практицизма:
Ты — мне, я, может
быть,— тебе.
Глаза— весы полны цинизма,
Не прогадать бы в торге мне.
А доброта — она без веса,
Скорей на пригоршни возьми.
Она как луч
средь жути леса,
Она как в ссоре "извини ",
Она — спаситель в нашем
мире,
Как в шторм сигнальные огни.
Давайте ж вновь вернем ей силу
И
будем ДОБРЫМИ ЛЮДЬМИ.
Юрій Іванович тонко відчуває мелодію природи, вбирає
від неї натхнення до творчості:
Мне одиночество — отрада
Среди моих полей,
лесов,
Ведь столь желанная награда
Мне— звуки птичьих
голосов.
Хитросплетенье лесных тропок,
Рассказ ручья й шепот ив
Подскажут мне на книжку строчек.
Я не скучаю в зтом мире—
Наш край й
светел, її красив,
Мне просто некогда скучать:
Гляди, и сосны, и
рябины
Хотят мне что-то рассказать.
Юрій Іванович у розквіті творчих
сил.
|
