Олена ЖУРЛИВА
Котова Олена Костівна (літературний псевдонім - Олена Журлива)
народилася 24 червня 1898 року в м. Сміла на Черкащині в багатодітній сім'ї
сільського вчителя. Закінчивши початкову школу, екстерном склала іспити в
Уманській гімназії і вступила на філологічний факультет (за конкурсом атестатів)
Вищих жіночих курсів у Києві, який закінчила 1922 року, одержавши диплом кандидата
філологічних наук. Опісля вчителювала у школах Києва, Харкова, Дніпропетровська,
Москви, Кіровограда.
1914 року майбутня поетеса була заарештована царською
поліцією за участь у демонстрації в день відзначення пам'яті Т. Г. Шевченка.
Природа щедро обдарувала Олену Журливу: в молодості вона чудово співала й
гастролювала по Україні з концертами як відома поетеса-співачка. А в театральний
сезон 1929-1930 рр. її було запрошено до столичної Харківської опери. Та все ж
основним її покликанням була поезія. Віршувати почала рано; перший вірш "Чогось
нема, чого - не знаю" побачив світ у "Рідному краї", коли юній поетесі минуло лише
11 років, а перша збірка поезій "Металом горно" вийшла у 1926 році. Вона друкує
свої поезії в різних антологіях, підручниках, журналах "Глобус", "Червоні квіти",
"Червоний шлях", "Більшовик", "Кадри" тощо. На тексти поетеси композитори П.
Козицький і В. Косенко створюють пісні.
1930 року побачила світ Друга
книжка віршів - "Багряний світ". У ній поетеса зірко вдивляється в нове життя
республіки і свою радість втілює у пристрасні рядки: "В буянні сил, як сік із
грона, пливе життя уздовж доріг..."
Та невдовзі їй довелося гірко
розчаруватися. Приголомшливі сфальшовані судові процеси над вигаданими "ворогами
народу" із СВУ, самогубство Хвильового і Скрипника, масові арешти творчої
інтелігенції вселяють у серце поетеси тривожні передчуття і не спонукають до
творчості. Ті гіркі передчуття виявилися небезпідставними: Олену Журливу було
арештовано 1938 року в Москві. Кілька місяців тривало слідство, і лише 26 квітня
1939 року особлива нарада НКВС СРСР засудила поетесу до позбавлення волі у
виправно-трудових таборах Алтаю на три роки.
27 лютого 1957 року в зв'язку
з реабілітацією президія правління СПУ поновила Олену Журливу в лавах Спілки
письменників з 1934 року і сприяла виданню збірки її вибраних поезій. Згодом
вийшли ще кілька книжок її віршів: "Земля в цвіту", "Червоне листя", "Хто знає, як
рік минає", "Голуби". "Ой літечко, літо", "У нашої Наталі", "На зеленому городі".
Більшість із них укладені з давно написаних поезій. Із концтаборів поетеса
повернулася з украй підірваним здоров'ям і останнє десятиліття була прикута до
ліжка тяжкою недугою
Померла Олена Журлива 10 червня 1971 року в
Кіровограді.
Леонід Вояко
ЛУ 32(4441) 8.08.1991
|