Галина ЖУРБА
(29 грудня 1888 — 9 квітня
1979)
Галина ЖУРБА (Галина
Маврикіївна Домбровська, по чоловікові Нивінська) народилася 29 грудня 1888р. в
поміщицькому домі на Уманщині. Вихована в польській культурі, вже з юнацьких років
нав'язала зв'язок з народом і повернулася до українства, що його віднайшла по
лінії маминого роду Копистинських.
Писати
почала ще в батьківському домі. Двадцятирічною студенткою почала і друкуватись за
посередництвом літературознавця Андрія Ніковського, який підготовив і зредагував
першу книжку оповідань Галини Журби “З життя”, що вийшла друком в 1908р. в Одесі.
До цієї книжки увійшли три оповідання: “Солов'ї”, “Черешні” та “Ясний день”.
Рецензії на це видання написали Іван Липа й Євген
Чикаленко.
Журба переїхала у Київ і тут
почала друкуватися в передовому на той час літературному журналі “Українська
хата”; число “Української хати”, в якому було надруковане оповідання Галини Журби
“Коняка”, підпало під цензуру. В 1919 р. вийшла друком друга збірка оповідань
“Похід життя”.
Після визвольної війни
Галина Журба разом з евакуацією уряду УНР переїхала у Польщу й опинилась у
польському таборі полонених українських вояків у Тарнові, де написала сценічний
етюд “Маланка”, що вийшов книжковим виданням в 1921 р. Поселилась на Волині, де
присвятила час поширенню освіти між селянством, а далі переїхала до Львова, де
продовжувала свою літературну діяльність. У Львові у видавництві “Батьківщина”
були надруковані дві повісти, що їх темою була визвольна війна, а саме “Зорі світ
заповідають” (1933) і “Революція йде” (1937); за першу повість письменниця була
нагороджена премією Товариства Письменників і
Журналістів.
Під час другої світової війни
вийшов друком в Українському Видавництві сензаційний роман “Доктор Качіоні”
(1943). Війна змусила письменницю емігрувати, й вона через Німеччину переїхала в
Америку, де поселилась у Філядельфії. Тут, живучи дуже вбого, написала дві книжки,
що стали головним здобутком її літературної праці; це автобіографічна розповідь
“Далекий світ”, що вийшла першим виданням в Буенос-Айресі в 1955 р., а другим в
1978 р. в Нью-Йорку, і роман на тлі історії “Тодір Сокір” (1967) як перша частина
задуманої трилогії. Обі книжки — це картина життя отого “далекого світу”, з якого
вийшла письменниця, коли упадав старий порядок з чужим панством і селянським
бунтом, і в революції творився новий світ, в якому й Україна вимагала свого місця
на землі. Ці два романи виносять Галину Журбу на перше місце між еміграційними
письменниками та увійдуть у класику української літератури. Галина Журба посвятила
багато уваги організації ОУП “Слово”, а ще активніше допомагала уможливити видання
нашого письменницького збірника “Слово”, для чого перевела і грошову збірку.
Померла 9 квітня 1979 р. у
Філядельфії.
Остап
ТАРНАВСЬКИЙ
Українське слово. — Т. 1. — К.,
1994.
|