На главную Добавить работу Все сервисы Старая база  

Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів


Київський міжнародний університет

Бакалаврська робота на тему

«Особливості перекладу англійських та українських юридичних термінів»

Київ 2009


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

1.1.   Поняття та функції термінологічної лексики

1.2.   Поняття «термін» в юридичній лексиці

1.3.   Поняття «терміносистема» в юридичній лексиці

1.4.   Історія становлення і розвитку українського юридичного термінознавства2

1.5.   Історія становлення і розвитку англійського юридичного термінознавства

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. МІЖМОВНА ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ У ПРАКТИЦІ ПЕРЕКЛАДНОЇ ТЕРМІНОГРАФІЇ

2.1 Структурно-семантичні особливості юридичних термінів та їх переклад

2.2 Види та класифікація юридичних термінів за словобудовою в українській мові

2.3 Тремінологічні словосполучення в мові юридичної терміносистеми

2.4 Юридичні тексти в аспекті перекладу

2.5 Лінгвокультурні фактори передачі юридичних термінів

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ СКЛАДНИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

З-поміж проблем перекладу англійських термінів українською мовою якнайшвидшого розв'язання потребують питання перекладу юридичної термінології. Труднощі перекладу термінів, які позначають юридичні поняття іншомовної національної терміносистеми права та юриспруденції здебільшого спричинені дією міжмовної термінологічної інтерференції. Серед суміжних проблем, які постають у цьому зв'язку, головною є доцільність заповнення термінологічних одиниць української терміносистеми права за рахунок певних формально-паралельних терміноформ. Незважаючи на бурхливий розвиток перекладного термінознавства та термінографії, комплексний опис цього прошарку спеціальної лексики на рівні англійської та української мов ще не здійснювався.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю дослідження проблем перекладу правової термінології, оскільки дане питання наразі є ще недостатньо висвітлено у сучасному перекладознавстві.

Мета магістерської роботи полягає у виявленні та комплексному аналізі способів перекладу юридичної терміносистеми англійської та української мов

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити ряд конкретних завдань:

- визначити особливості юридичної терміносистеми англійської та української мов, сформулювати основні етапи розвитку англійської та української темріносистеми;

- дослідити процеси формування міжмовної юридичної термінології в рамках юридичної термінографії, визначити основні класифікації юридичних термінів;

- здійснити структурно-семантичний аналіз перекладу складних юридичних термінів на українську мову.

Методи дослідження. У ході дослідження при доборі мовного матеріалу використовувався метод суцільної вибірки. Метод семантико-компонентного аналізу було застосовано для визначення структури юридичних термінів в англійській та українській мовах Метод статистичних підрахунків на основі лексикографічних джерел та правничих текстів різних функціональних типів використовувався для визначення частотності того чи іншого мовного явища. При зіставленні юридичних термінів в англійській та українській мовах було використано аналіз способів та прийомів перекладу юридичної термінології.

Об'єктом дослідження – англомовні та україномовні юридичні терміни та їх преклад.

Предмет дослідження виступають способи перекладу юридичної термінології з англійської на українську мову, структурно-семантичні особливості юридичної термінології в англійській мові

Матеріали дослідження. Розгляд формально-паралельних англійських та українських юридичних термінів обмежено використанням складних юридичних термінів та термінів-словосполучень.. Вихідними є терміни терміносистеми права Англії. Сучасні англомовні юридичні терміни було дібрано методом суцільної вибірки на основі англомовних англійських юридичних словників. Список юридичних термінів, уживаних у сучасній українській правничій мові, було сформовано на основі шести українських тлумачних юридичних словників. Для уточнення лінгвістичної інформації про терміни було використано також українські та англійські словники іншомовних слів. Усі словники обиралися як за хронологічним (політично зумовленим) принципом, так і за принципом повноти лінгвістичної та юридичної інформації про термін.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що воно ґрунтовно розглядає проблеми перекладу складних юридичних термінів та термінів словосполучень англійської та української юридичної термінології, пропонує нові принципи аналізу прекладених термінологічних одиниць.

Теоретичне значення магістерської роботи полягає у тому, що у даному дослідженні виявлено специфіку аналізу способів перекладу термінів англійської та української юридичної терміносистеми.

Практична цінність дослідження визначається можливістю використання його результатів у викладанні курсу теорії та практики перекладу (розділ "фальшиві друзі перекладача"); у спецкурсах з перекладу юридичних текстів; у спецкурсі з термінознавства.

Апробація роботи результати роботи обговорювались на XIV Міжнародній студентській науково-практичній конференції «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (16 травня 2009 р., КиМУ) та опубліковані у статті « Особливості перекладу юридичної терміносистеми».

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та бібліографії. Робота має 107 сторінок.


РОЗДІЛ 1ОСОБЛИВОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ТЕРМІНОСИСТЕМИ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ

1.1      Поняття та функції термінологічної лексики

Термін − емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів. Передача англійських юридичних термінів на українську мову вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. При передачі науково-технічної та юридичної літератури з англійської мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова/

Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної галузі знань, то в ній воно теж однозначне, семантично чітко відмежоване від тих його значень, що виявляються в позатермінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в іншій галузі знань.

Таким чином, термін являє собою слово, що характеризується не лише стильовою співвіднесеністю, а й певною замкненістю в системі лексики на означення понять якоїсь окресленої галузі знань.

Нерозривний зв'язок юридичних понять і відповідних їм термінів виявляється в тому, що упорядкування юридичної термінології неможливо без досить глибокої наукової розробки юридичних понять, їхнього логічного аналізу і точного визначення. Якщо юридичні поняття визначені недостатньо ясно, про адекватну термінологію не може бути і мови. Як відзначав академік В.В. Виноградов, усякі "спроби упорядкування термінів без попереднього аналізу понять, що ними виражаються, залишаються безрезультатними".

Отже, юридичний термін буває і багатозначним, хоча однією з вимог до терміна є саме його однозначність, адже законодавець повинен дати юридичному термінові одне-єдине визначення, включаючи в нього всі істотні з його точки зору ознаки, тобто такі, котрі носять регулюючий характер, мають юридичне значення. Наявність у терміна декількох різних законодавчих дефініцій веде до нечіткості, розпливчастості юридичного регулювання, породжує непорозуміння і помилки, як правило, з боку тих, на кого поширюється дія законодавчого акта. Однак визначення юридичного поняття в законі дуже важливо і з нормативної сторони. Орган або особа, що застосовують або виконують правове розпорядження, не можуть трактувати дане законодавцем поняття інакше, чим це сформульовано в нормативному акті. Нормативні дефініції − норми особливого роду, що включаються органічно в механізм правового регулювання, що визначають його загальні основи, організаційні передумови.

1.2      Поняття «термін» в юридичній лексиці

Розвиток сучасних наук, гуманітарних і природничих, вимагає вдосконалення їх термінологічних систем, а отже, дослідження проблем становлення, лінгвістичних особливостей, семантики, дериваційних процесів та стилістичного функціонування галузевих термінологій. Ці проблеми привертали увагу дослідників. Окремі з її численних аспектів розглянуто у працях В. Виноградова, Д. Ушакова, А. Реформатського, В. Лейчика, Т. Кияка, Т. Панько, Ф. Циткіної та ін.

Особливого значення в період поглиблення інтеграції країн та міжнародних зв’язків набуває функціонування юридичної термінології у поєднанні з термінологією правознавчих актів, зокрема в юридичних документах, угодах, працях, які містять певні юридичні рекомендації, вимоги та положення.

Процеси термінологічної міграції юридичних термінів в юридичний дискурс поширюється, що пов’язано передусім з посиленням впливу правознавчих структур на діяльність у сфері юриспруденції [33, c. 50].

Термінологічна лексика сучасної англійської мови складається з власних слів та запозичених мовних одиниць переважно лексем латинського походження.

Входження юридичної термінології в юридичний дискурс англійської мови супроводжується інтенсивним процесом деривації.

У процесі функціонування юридичної термінології в юридичному дискурсі відбуваються певні зміни на семантичному рівні. Більшість юридичних термінів в юридичномуу контексті зберігає свою семантику і когнітивний потенціал; окремі їх частково втрачають, набувають нового юридично-економічного змісту або десемантизуються.

Прагматична реалізація досліджуваної термінології в сучасній англійській мові відбувається переважно в текстах монографічних видань, періодичних (наукових і публіцистичних статтях), навчально-методичній літературі, документах, ділових паперах, угодах. У кожному з жанрів функціонування юридичної термінології набуває певної специфіки, стильових ознак.

Зазначимо, що термін, як правило, виконує дві функції — номінативну (тобто називає поняття) та функцію відображення змісту поняття. Будь-який термін у певній системі понять на противагу звичайному слову (чи словосполученню) повинен мати обмежений, чітко зафіксований зміст.

Згідно з нашою концепцією, ознаками термінології як системи є:

1) сукупність чи множина термінів-слів взагалі;

2) сукупність термінів (понять чи назв) будь-якої галузі науки (юридична термінологія, хімічна термінологія, економічна термінологія і т. д.).

Ми кваліфікуємо термінологію як сукупність термінів, співвідносних з професійною сферою діяльності та пов’язаних один з одним на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому та граматичному рівнях. Вона об’єднує найменування категорій понять: об’єктів, явищ, та їх закономірних зв’язків, відношень; властивостей, ознак, якостей; процесів, станів, осіб, наук тощо.

Серед інших термінологічних понять звернемо увагу на поняття підмова, оскільки дане дослідження присвячено процесам інтеграції лексики двох підмов — економічної та юридичної. Важливо визначити поняття кожної з цих підмов, щоб у подальшому більш адекватно представити і дослідити юридичну термінологію економічного дискурсу, юридичну термінологію економіки.

Під поняттям юридична термінологія ми розуміємо прошарок лексики, яка обслуговує правознавство, пов’язана з юриспруденцією як наукою, як фахом, як галуззю професійної діяльності. Особливість юридичної термінології порівняно з іншими термінологічними системами виявляється у своєрідностях словотворчих моделей, у характерному для неї співвідношенні іншомовних та національних елементів, у специфіці її становлення і розвитку. До юридичної термінології ми відносимо назви предметів, дій, явищ, осіб тощо, які мають безпосереднє відношення до юриспруденції та сфери її функціонування у суспільстві.

Вимагають інтерпретації та уточнення також такі поняття, як термінологічне поле та дискурс, які функціонують в нашому дослідженні. Під термінологічним полем ми розуміємо своєрідну галузь функціонування терміна, всередині якої термін має ознаки та певні властивості, притаманні також іншим термінам, з якими цей термін перебуває в певній кореляції в межах даної підмови. Кожний термін може вживатися /та вживається/ в термінологічному контексті. Але це є сфера його вживання, а поле — сфера існування його як терміна. Мова даної галузі науки є тим контекстом, до якого входить термін і в якому конкретизується його значення.

Для адекватного розуміння терміна особливого значення набуває дискурс. Визначення та прагматичні функції дискурсу представлені у працях Г. Кука, Д. Нунана, Е. Хетч та ін. Ми розуміємо і кваліфікуємо дискурс як текст чи його сегмент, ознакою якого є логічне поєднання та взаємодія мовних форм на різних лінгвістичних рівнях, між котрими існують корелятивні зв’язки лінгвістичного та екстралінгвістичного змісту і, як наслідок, має місце логічність і змістовність структурної будови, яка здатна реалізувати прагматику аргументації, полеміки, наукового доведення тощо.

Сутність визначень терміна, узятих з робіт, зводиться до того, що як ознака − найближчого родового поняття − найчастіше називають “слово або словосполучення”, або “мовний знак” взагалі, а як ознаки – видових відмінностей: специфіку сфери поширення; особливу функцію: називну (номінативну) позначення й дефінітивну, професійну, пізнавальну, пояснювальну; семантичні особливості терміна:

1. Предмет певної області значення;

2. «Поняття», де семантика є точною (з точними семасіологічними границями).

Ряд існуючих визначень терміна даний у книзі В.М. Лейчика, І.П. Смирнова й І.М. Суслової. Оскільки єдиного визначення терміна в лінгвістичній літературі поки не існує, актуальним залишається завдання такого визначення. Навіть не дуже глибоке дослідження термінології в області медицини, біології, юриспруденції й інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає тільки одне поняття, не завжди він входить тільки в одну терміносистему, не завжди тільки одне слово – термін.

Дослідники також показали, що не завжди термін має точні семантичні межі й виражає точно обкреслене поняття. Тут чітко проглядається розходження двох основних підходів до вивчення терміна: нормативного, що йде від Д.С. Лотте й дескриптивного, що йде від Г.О. Винокура.

Основне в специфіці терміна − у його спеціальному, професійному вживанні, сфера його поширення обмежена певною галуззю знання. Розглядаючи загальновизнану властивість терміна, не слід доводити його до крайності. Не можна погодитися з думкою, що “ні в формі, ні в змісті не можна знайти істотної різниці між словом неспеціальної загальнопоширеної лексики й словом лексики термінологічної. Реальна, об'єктивна різниця між цими двома типами слів − це різниця внімовна. Якщо слово загальнопоширеної, неспеціальної лексики співвідноситься із загальновідомим об'єктом, то слово терминонологічной лексики – з об'єктом специфічному, відомим лише обмеженому колу осіб – фахівців.

Термін – це мовний знак, репрезентируючий наукове поняття спеціальної, професійної галузі знання. Ще основоположник радянської термінологічної школи Д.С. Лотте пред'являв до науково-технічного терміна такі вимоги: системність, незалежність від контексту, однозначність, точність, стислість.

Багато сучасних дослідників термінології орієнтуються скоріше на якийсь ідеальний термін. Незважаючи на численність закликів звернутися до термінологічного реальності й не бути занадто догматичними, ряд лінгвістів роблять мало агрументувати твердження: «Термін не повинен бути полісемичним, омонімичним, синонімичним». Я погоджуюся з думкою, що вимоги до терміна не слід приймати занадто прямолінійно, тому що ідеальних термінів повністю задовольняючим всім вимогам лінгвістів, мабуть, не існує. Однак, на мій погляд, закономірна вимога критерію системності має вирішальне значення при класифікації понять, для вибору й побудови термінів і їхніх систем, тобто для впорядкування термінологій.

З однієї мови на іншу терміни не перекладають, як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: "поняття – український термін", а не "іншомовний термін – український термін", з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась з властивостей "підкаже" іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад.

Якщо назва поняття ґрунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні (наприклад, у юридичній термінології: judge − суддя, lawer − юрист, адвокат, a trial − судовий процес тощо). У таких випадках переклад терміна перетворюється на переклад звичайного слова, що є найпростішим шляхом підбирання власномовної назви до певного наукового поняття.

Інколи для знайдення оптимального національного терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший. Так, термін-інтернаціоналізм making of law означає "ухвалення законів".

Отже, сьогодні українська термінологія має можливість поповнюватися запозиченнями і перекладами безпосередньо з тих мов, які для того підходять, а не тільки через російську, як це було в попередні десятиліття. У теперішніх умовах переглядають і виправляють деякі терміни, що потрапили в українську термінологію методом "зіпсованого телефону".

Термінолог-перекладач може створити національний термін, що за багатьма параметрами вигідно відрізняється від терміну-інтернаціоналізм.

Оскільки термінотворення є свідомим процесом, то науковець так чи інакше вкладає у назву наукового поняття совї почуття. А. Зелізний наводить такий приклад: один польський автор, пищучи статтю про апарати, які за міжнарожною термінологією називаються барботажними, замінив їх назву на belkotkowe – белькотливі. Цікавий висновок: таке любовне ставлення до апарата, його персоніфікація, за умови збереження точності й однозначності, ближче відкрває механізм функціонування приладу і ріднить з ним дослідника, підкреслює відчуття єдності матеріальної і духовної культур.

Як не дивно, подібні думки висловлюють ще деякі термінологи, хоч загальноприйнятною є вимога, щоб термін був емоційно нейтральний − "холодний".

Для того. щоб нові терміни органічно увійшли до літературної мови, їх треба творити з власномовного будівельного матеріалу (коренів, префіксів, суфіксів, постфіксів). Ця нібито проста вимога на сучасному етапі функціонування термінології перетворилася на проблему.

Найбільш типовою лексичною ознакою юридичної літератури є насиченість тексту спеціальними термінами та термінологічними словосполученнями.

Юридичні терміни як мовні знаки, що репрезентують поняття спеціальної, професійної галузі, становлять суттєву складову юридичних текстів і одну з головних труднощів їх перекладу з огляду на їх неоднозначність, відсутність перекладних відповідників (у випадку термінів-неологізмів) та національну варіативність (тобто наявність різних термінів в американському, британському, канадському та інших варіантах англійської мови, що позначають одне й те ж явище, процес, об'єкт тощо). Під терміном звичайно розуміється слово (або група слів), що мають в межах даної галузі або спеціалізації конкретний і єдиний сенс, що виключає будь-яку можливість іншого, що відрізняється від передбаченого автором розуміння або тлумачення.

Так, наприклад, приведені нижче слова і групи слів є термінами: juducial authority − судовий орган; court rules – судові прецеденти; cost – судові росходи; paper mill −судовий архів; court briefing − судовий бріфінг; crier of court, crier − судовий глашатай; writ − судовий документ; court injunction, prohibitory injunction, injunction, interdict, judicial restraint, writ of injunction, restraining order, injunction − судова заборона.

З наведених прикладів видно, що термін може бути однослівним і складатися з ключового слова, або бути термінологічною групою, до складу якої входить ключове слово або ядро групи, одне або декілька лівих означень, і одне або декілька правих або прийменникових означень, що уточнюють або модифікують сенс терміну.

Для успішного проведення дешифровки термінів перекладач повинен добре уявляти загальні принципи термінотворення, знати певний мінімум префіксів латинського і грецького походження, які беруть найбільш активну участь в процесах термінотворення, а також володіти певними навичками практичного застосування цих знань.

Юридичні тексти характеризуються особливим стилем, який відрізняє їх від інших типів текстів. При перекладі таких текстів ця особливість створює додаткові труднощі та проблеми.

Серед лексичних труднощів юридичного перекладу В.І. Карабан виокремлює "багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів в юридичних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики. визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур, такі "фальшиві друзі" перекладача, як псевдоінтернаціоналізми. лексикалізовані форми множини іменників та терміни-омоніми, етноспецифічна лексика і етнонаціональна варіантність термінів, іншомовні слова і терміни в англійських науково-технічних текстах, різного роду власні імена і назви (фірм, установ і організацій) тощо". До граматичних відмінностей автор відносить особливості граматичної будови мови, форми і традиції письмового наукового мовлення. "Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо".

Основна складність перекладу юридичних текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Було би невірним говорити про переклад термінів як таких. Обов'язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, – повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі. Перекладач повинен детально вивчити ту область науки і техніки, в якій він працює. Тільки тоді він зможе сміливо користуватися відповідними термінологічними словниками.

Однак, у спеціальному тексті нерідко буває елемент новизни, який є особливо цікавим для читача, але пов'язаний із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках. Зрозуміло, що такі випадки можуть створювати серйозні проблеми для перекладача. Основна умова подолання цієї труднощі полягає у детальному аналізі описуваного явища і передачі його термінами, що вже є усталеними в науці. Актуальні наукові проблеми, найновіші технічні винаходи і відкриття висвітлюються у друкованих виданнях і перш за все – у періодичних виданнях, до яких і повинен звертатися перекладач. Велику допомогу може надати тут консультація фахівця в даній галузі. Спочатку необхідно точно встановити, у чому полягає описувана в іноземномовному перекладі проблема і в чому полягають проблеми її викладу в перекладі. Як уже вказувалося, проблема може полягати в описі нових процесів або найновішої апаратури. Перекладач повинен уважно співставити усі випадки вживання нових термінів або місць, які важко передаються засобами української мови, щоб із загального змісту тексту скласти собі чітке уявлення про описувану проблему.

Будь-який юридичний текст характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад.

Основні засади становлення сучасної української термінології були свого часу досить чітко визначені Володимиром Козирським:

·          Термінологія має бути українська лексично (переважно) й максимально зберігати синонімію;

·          необхідно зберегти семантику термінів; прагнути узгодження з першоджерелом;

·          Терміни мають бути узгоджені з вимогами мовного довкілля (можливість утворення термінологічних розгалужень, лаконічність, консонантність);

·          Доцільно поновити деякі ортографічні норми, що достоту відбивають притаманні українській мові риси.

Вирішення галузевих термінологічних проблем повинне відбуватись з урахуванням вищенаведених позицій та характерних особливостей кожної галузі. Особливістю ж юридичного словника, на думку авторів, має бути те, що він вбере у себе безліч термінів з різних галузей науки і техніки, а разом з цим, усі їхні негативні та позитивні процеси, що будуть безпосередньо впливати на розвиток фахової термінології.

1.3 Поняття «терміносистема» в юридичній лексиці

В англійській мові на сьогоднішній час існує більш ніж тридцять термінотворчих префіксів, а саме: after-, all-, со-, соипter-, сross-, dis-, ех, ехtrа-, hеter(о)-, раra-, роly-, роst-, рrо-, quasі-, self-, sub-, un-, de-, interad-, trans-, ob-, in-, com –, re.

Наприклад: after date − з моменту підписання, all charges borne − за покриттям всіх росходів, co-accused − со-звинувачений, co-applicant − со-заявник, mis-action – помилкова дія, multi-channel data processing – детальна обробка інформації, over a period of time − за проміжок часу, polytopical – неоднотематичний, self explanatory – той, що говорить сам за себе, self-abasement − самоприниження, subactivity − функціональна підгрупа, under a ban − під забороною, inter pares – серед рівних.


Таблиця 1

Частотність використання термінотворчих префіксів в англійській юридичній терміносистемі

№ п/п Префікси Частотність вживання у % Частотність вживання (абсолютна)
1 after-, all-, со-, сross-, dis-, ех 74 % 78
2 соипter-, ехtrа-, hеter(о)-, раra-, роly-, 16 % 12
3 рrо-, quasі-, self-, sub-, un-, de-, 10 % 10
Разом 100 % 100

З цієї таблиці видно, що у юридичній літературі англійської мови найчастіше використовуються терміни хз префіксами after-, all-, со-, сross-, dis-, ех (74 % та 78 термінів усієї термінологічної системи), трохи менше використовуються терміни з префіксами соипter-, ехtrа-, hеter(о)-, раra-, роly- (16 % та 12 термінів термінологічної системи юридичної мови), а найменше у юридичній терміносистемі використовуються терміни з префіксами рrо-, quasі-, self-, sub-, un-, de- (10 % та 10 термінів юридичної терміносистеми)

Аналіз складних юридичних термінів дає можливість говорити про побудову синтаксичних гнізд термінів, які мають ієрархічну структуру. За аналогією до визначення словотвірного гнізда синтаксичне гніздо термінів можна визначити як складну єдність синтаксичних синтагм і парадигм.

Синтаксична синтагма − це відкрита система словосполучень, яка з кожним новим етапом ускладнює термін:

Ушкодження – injury, тілесне ушкодження – physical injury, тяжке тілесне ушкодження – bodily mischief, умисне тяжке тілесне ушкодження – intended bodily mischief, умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене при обтяжуючих обставинах – intended bodily mischief done with hard occcasion, ушкодження – injurу, тілесне ушкодження – physical injury, середньої тяжкості тілесне ушкодження – physical injury of non-hard case, необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження – carelessly done physical injury of non-hard case, хуліганство – ruffianism, злісне хуліганство – hard ruffianism, особливо злісне хуліганство – very hard ruffianism, злочин – felony, вчинення злочину – commission of crime, вчинення злочину під впливом погрози – commission of crime under a thrat, добровільна відмова від вчинення злочину – voluntary refusal of commiting a crime, злочинний – felonious, злочинна діяльність – criminal activities, попередня злочинна діяльність –previous criminal activities.

Синтаксична парадигма − це сукупність усіх похідних словосполучень певного типу: військові злочини – war crimes, воєнні, господарчі, державні, кримінальні, майнові, побутові, політичні.

Парадигматичні відношення в синтаксичних гніздах термінів побудовані на родо-видових відношеннях. Головні функції слів, що виражають видові поняття, − це систематизація терміна й тлумачення значень. Візьмемо термін злочин, який означає "конкретне суспільно небезпечне діяння людини. В англійській мові a crime, felony.

Злочин може стосуватися різних об'єктів, тож виділяють злочин проти держави, злочин проти державної влади, злочин проти людства, злочин проти миру, злочин проти особи. Крім того, злочини мають різний ступінь значності діяння: злочин невеликої тяжкості – a felony, злочини середньої тяжкості – a felony of a middle hardness, тяжкі злочини – hard crimes, особливо тяжкі злочини – very hard crimes. Дія кваліфікації злочину важливим є і його суб'єкт.

За цією ознакою виділяють, наприклад, такі видові поняття:

злочин, скоєний групою осіб; злочин, скоєний організованою групою осіб; злочин, скоєний злочинною організацію. Злочин має різні стадії; за цією ознакою виділяють: готувань до злочину; замах на злочин; незакінчений замах на злочин; закінчений замах на злочин. При кваліфікації злочинів важливу роль відіграє мотив. За цією ознакою виділяють, наприклад, такі види: умисні злочини; злочини, скоєні з необережності; злочин, скоєний при перевищенні меж необхідної оборони; злочини, скоєні в стані сильного щиросердечного хвилювання. З наведених прикладів видно, що зміст видового поняття ширший, ніж родового, а об'єм – вужчий.

Синтаксичне гніздо термінів утворюють похідне слово або словосполучення й всі його деривати. Семантичні зв'язки між елементами синтаксичного гнізда різноманітні. Кожний похідний складений термін виникає на основі чітко визначеного значення твірного.

За структурою усі складні терміни можна поділити на прості і складні. До простих належать елементарні двокомпонентні сполучення, у яких є стрижневе слово і залежні: авторські права – copyright; одержання хабара – corruption; погроза вбивством – threatening by committind a murder.

Складні − це неелементарні багатокомпонентні синтаксичні сполучення, у яких залежні слова визначають різні аспекти значення стрижневого слова: заходи адміністративного впливу – the measures of administrative influence; свідок процесуального впливу – the witness of process influence; свідок процесуальної оборони – the witness of process defence; злісне ухилення від вербування виправних робіт – the outcome from implementing of works; одержання незаконної винагороди – the receiving of non-legal gift; спроба застосування вогнепальної зброї – the try to use a weapon.

Лексичний склад таких словосполучень може розширюватися, змінюватися. Таким чином розширюються елементарні словосполучення.

У юридичній термінологічній системі є синтаксичні гнізда із значною кількістю похідних. Наприклад, синтаксичне гніздо з твірним терміном право містить 112 похідних складених термінів:

Право, авторське, адміністративне, бюджетне, вексельне, речове, візантійське, власницьке, повітряне, вотчине, міське, державне, державне, громадянське, цивільне, процесуальне, демократичне, дисціплінарне, договірне, житлове, житлово – експлуатаційне, захватне, земельне, виборче, видавниче, винахідницьке, виключне, виправно-трудове, людини, вето, голосу, громадянства, наймача, давності, заповіту, законодавчої ініціативи, зловживання, на позов, на матеріальне забезпечення, на відпочинок, відкликання кандидатів, первородства, спадкоємства, власності, спілок, на життя, волю та особисту недоторканість, коаліційне, конституційне, консульське, особисті, міжнародне, монопольне, необмежене, патентне, позитивне, соціально – економічне, римське, родинне, карно-процесуальне, фінансове, церковне, юридичне.

У наведеному синтаксичному гнізді найбільше продуктивним є двокомпонентний синтаксичний тип "прикметник + іменник у Н. в. (однини чи множини)", який представлений 75 термінами, що становить 67%: видавниче право – copyright, опікунські права – tutorial, юридичні права – legal right.

Продуктивними є також синтаксичний тип "іменник у Н. в. + іменник у Р. в. прийменника" − 19 термінів (17%): право голосу –constituent power, право заповіту – freedom of will, право громадянства – freedom of citizenship; та синтаксичний тип "іменник у Н. в. + іменник у З. в. з прийменником на" − 16 термінів (16%): право на життя – the right of living, право на працю – the right of working, право на позов – the right of complaint.

Таблиця 2

Синтаксичні типи юридичних термінів

№ п/п Синтаксичний тип Частотність вживання у % Частотність вживання (абсолютна кількість
1 Прикметник + іменник у Н.в. 67 % 75
2 Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. прийменника 17 % 25
3 Іменник у Н.в. + іменник у З.в. 16 % 7
Разом 100 % 107

Отже, найбільшою групою термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група − Прикметник + іменник у Н.в (67 % − 75 термінів друга за частотою вживання є Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. прийменника (17 % − 19 термінів), а найменшою групою є − Іменник у Н.в. + іменник у З.в. (16 % − 16 термінів)

Серед трикомпонентних синтаксичних типів зустрічаються такі:

1. "Iменник у Н. в. -+- іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника" − З (право на волю слова / the right if saying, право на охорону здоровий 'я / the right of medicine care) – 65 %;

2. "Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на" − 2 (право обвинуваченого на захист / the right of accused on the lawer, право націй на самовизначення / the right of nations on self-determination) − 15 %

3. "Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника" - 1 (право законодавчої ініціативи / initiative ) − 15 %;

4. "Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на" 1 (право на матеріальне забезпечення / the rihgt of material freedom) – 5 %.

Таблиця 3

Трикомпонентні синтаксичні типи юридичних термінів

№ п/п Синтаксичний тип Частота вживання у % Частота вживання (абсолютна кількість)
1 Iменник у Н. в. -+- іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника. 65 % 65
2 Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на 15 % 15
3 Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника. 15 % 15
4 Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на. 5 % 5
Разом 100 % 100

Отже, найбільшою синтаксичною групою трикомпонентних термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група − Iменник у Н. в. -іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника (65 % термінів), друга за частотою вживання є Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на (15 % термінів) та Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника. (15 % термінів), а найменшою групою є − Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на (5 % −термінів).

Є в досліджуваній терміносистемі синтаксичні гнізда з незначною кількістю похідних. Наприклад, у синтаксичному гнізді зі стрижневим словом свідок – три похідних: свідок обвинувачення, свідок процесуальної оборони, головний свідок, з опорним словом показання ("повідомлення під година допиту") — три похідних: неправдиве показання, правдиве показання, показання свідків.

Отже, у юридичній термінології є й досить поширені синтаксичні гнізда, і гнізда з незначною кількістю похідних. Синтаксичні гнізда утворюються продуктивними синтаксичними типами й непродуктивними. У юридичній терміносистемі відсоток складених термінів дуже високий. Це зумовлюється тім, що вона обслуговує сферу регулювання правових відносин суспільства, і отут не винне бути двозначності чи непорозумінь, пов'язаних з мовним вираженням.

Розглядаючи проблему терміну, торкнемось питання національного чи інтернаціонального терміна, якою має бути термінологія: чи замкнутися у своєму вузько національному мовному просторі, чи дати простір чужомовним словам, не може мати однозначної відповіді. Не може бути науки, раз на вислів її не вистачає термінів. Кожна наука у своїй основі інтернаціональна, звідси інтернаціоналізація термінологічної системи є одним із природних і вагомих шляхів її самобутнього розвитку [67, с. 90]


1.4 Історія становлення і розвитку українського юридичного термінознавства

На тлі екстралінгвальних подій визначено внесок наукових кіл, товариств, термінологічних комісій, окремих дослідників у розвиток юридичного термінознавства та обґрунтування наукових засад термінотворення. Аналіз лексикографічних видань із галузі права дозволив визначити особливості становлення понять „юридичний термін”, „юридична термінологія” та „юридична терміносистема” в історичному аспекті, представити еволюцію лексикографічних тенденцій та систематизувати теоретичні засади фахової лексикографії української мови. У контексті окресленої проблематики термінологія субмови права розглядається як спеціалізована система вищого порядку [19, c. 47].

Періодизація розвитку юридичного термінознавства в Україні, складається з п’яти етапів. Вперше правничі терміни з’явилися ще в „Руській Правді”, а згодом і в галицько-волинських грамотах. Початком процесу формування юридичної терміносистеми національної мови є перша спроба систематизації термінології, яка припала в Україні на середину ХІХ століття (з появою „Juridisch-politische Terminologie für die slavischen Sprachen Osterreichs. Von der Commission fьr slavische juridisch-politische Terminologie. Deutsch-ruthenische Separat-Ausgabe”). Аналогічні процеси відбувалися в інших слов’янських мовах, зокрема польській, де ще у старопольський період відбувається системне формування юридичної термінології (Ян Цервус з Тухолі „Farrago actionum civilium Juris Maydeburgensis”, Бартломєй Троіцький „Rejestr do Porządku i do Artykuіуw prawa majdeburskiego i cesarskiego” та ін.).

Другий етап періодизації охоплює другу половину XIX – початок XX ст. – з моменту створення у Львові Наукового товариства імені Т. Шевченка до утворення Інституту української наукової мови (ІУНМ). Дослідники НТШ виступали за формування власної української термінології на основі німецької термінологічної моделі, оскільки саме німецька правнича термінологія панувала на території Австрії, а пізніше і Австро-Угорщини, до складу якої входила Галичина з центром у Львові. Така модель була притаманна і польському термінотворенню на західногаліційських землях.

Третій етап (1923 – 1933), який називають „золотою добою українського мовознавства”, характеризується потужним розвитком галузевої лексикографії, тенденцією до впорядкування української правничої термінології. Діяльність ІУНМ, осередків у Харкові та Києві, НТШ у Львові спрямована на досягнення однорідності в межах термінології національної мови, а також на уніфікацію критеріїв та принципів, що застосовуються в термінотворенні та лексикографії. ІУНМ переважно спирається на літературну мову Центральної та Східної України, а представники НТШ – на регіональний та запропонований термінознавцями Наддніпрянської України матеріали.

Наступний етап (після 1933 р.) позначений впливом російської мови на національну термінологію, уніфікацією моделей термінотворення східнослов’янських мов. У лексикографічній практиці спостерігається глобальна тенденція гармонізації юридичної термінології з російськими термінотворчими моделями, що починає довготривалу добу русифікації української юридичної термінології, як і мови в цілому.

Для сучасного періоду розвитку термінотворення (з 1990-х рр.) є характерною інтенсивна наукова робота у сфері національної юридичної лексикографії, пошук оптимальних моделей термінотворення з увагою до українського ресурсу терміносистем. Демократизація суспільства і процесу наукового пошуку спричинила до появи численних праць, що розробляють зіставні аспекти сформованої терміносистеми української мови з терміносистемами інших мов, у тому числі неспоріднених. Модернізація виробництва, суспільно-політичних та економічних відносин сприяє розвитку можливостей національної терміносистеми в добу інтенсивних суспільних змін. Прикладне термінознавство ставить більш суворі вимоги до терміна, аж до необхідності узгодження його зі світовою юридичною суперсистемою. На практиці це означає інтенсивну роботу спеціально визначених установ, які координують термінознавчі дослідження (Держстандарт України, Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, відділ термінології та ономастики Інституту української мови НАНУ, Інститут держави і права НАНУ ім. В. Корецького та ін.), спрямовані на нормалізацію та гармонізацію юридичної термінології з міжнародними стандартами, передусім стандартами Міжнародної організації стандартів (ISO).

Отже, українська юридична термінологія сформувалася як система у процесі тривалого історичного розвитку. На особливості становлення і функціонування субмови права вплинули інтра- та екстралінгвальні чинники, що зумовили як загальні, так і специфічні закони розвитку термінології національної мови: структурно-системні параметри, еволюційні закономірності зміни мовних форм, функціональні характеристики мовних одиниць та їх комунікативний потенціал, інтерференційні процеси у сфері субмови права, особливості мовних контактів із спорідненими і неспорідненими мовами тощо.

До специфічних і водночас надзвичайно важливих обставин для розвитку української юридичної термінології відносимо тривалий історичний період взаємодії української і польської мов, які паралельно забезпечували правові системи Польсько-Литовської держави, зокрема в галузі публічного права, а отже, формували фонд спільних юридичних термінопонять. В інші історичні періоди українська юридична терміносистема зазнавала впливів інших мов – польська і російська мови здебільшого були мовами-посередниками для адаптації в українській юридичній субмові термінопонять системи європейського права, що спирається на римську традицію. Лінгвістична інтерпретація процесів, системно-структурних відношень і тенденцій розвитку української юридичної термінології визначається в дисертації як необхідна і важлива складова частина наукового опрацювання державотворчих процесів і їх результатів, відбитих у субмові права.

Для розвитку наукової думки наприкінці ХХ − початку ХХІ ст. характерними є не тільки процеси диференціації, але й інтеграції наук, унаслідок чого на стику окремих галузей виникають нові науки, як, наприклад, математична логіка, хімічна фізика, економічна геологія, військова географія, технічна естетика й ін. Сказане повною мірою стосується і юридичної науки. Так, наприклад, на стику юридичної і психологічної галузей виникла юридична психологія, юридична і філософська − філософія права, юридична і соціологічна − юридична соціологія, юридична і філологічна − юридична лінгвістика.

Якщо юридична соціологія і філософія права одержали, як говориться, загальне визнання і навіть включені Вищою атестаційною комісією України в перелік наукових спеціальностей, по яких проводиться захист дисертацій на отримання вченого ступеня доктора і кандидата наук, то юридична соціологія і юридична лінгвістика - тільки на шляху визнання.

Відомо, що будь-яка нова наука виникає тоді, коли накопичується достатня кількість спеціальних наукових праць по даній проблематиці. Проведений нами аналіз свідчить, що у вітчизняній і закордонній науці чимало зроблено в області рішення проблем, зв'язаних з лінгвістичним забезпеченням розвитку правознавчої науки й удосконаленням законодавчої і юридичної практики, свідченням чого є численні роботи, опубліковані як в Україні, так і за її межами.

Спробуємо простежити етапи становлення юридичної лінгвістики як окремої науки в Україні. Перші роботи, що умовно можна об'єднати під рубриками "Правові проблеми мови" і "Язикові проблеми права", почали регулярно з'являтися на сторінках авторитетних юридичних видань тільки шість-сім років том.

На початку 2003 р. побачила світ перша в Україні монографія по юридичній лінгвістиці "Понятійний апарат Особливої частини Кримінального кодексу України" З.А. Тростюк. У передмові до цієї роботи доктор юридичних наук професор В.А. Навроцький пише: «Проблеми, зв'язані з термінологією законодавства, відносяться до тих, актуальність яких безсумнівна. Адже від їхнього правильного рішення залежить не тільки дозвіл теоретичних дилем, але і рішення питань правозастосування − долі конкретних людей. Визначальної є роль дослідження термінологічних проблем для теорії і практики карного права. Саме в цій галузі ціна слова, іноді навіть букви або розділового знака надзвичайно висока».

Кілька місяців потому з'являється й робота В.Н. Демченко "Органічна і неорганічна українська мова", де в діахронічному і синхронічному плані аналізуються природні і штучні риси юридичного субстиля української мови.

Продовженням роботи з узагальнення творчих досягнень вчених в області юридичної лінгвістики є і складений тематичний бібліографічний довідник, у якому нараховується понад 500 позицій. Цей перелік є далеко не повним, адже через об'єктивні і суб'єктивні обставини в нього не ввійшов ряд робіт, опублікованих за межами України.

Дехто з опонентів не погоджуються з в "вторгненням" учених-мовознавців "у сферу впливу" вчених-юристів і навпаки, хоча в цьому не вбачається нічого надприродного. Подібні процеси, як відзначалося вище, є типовими для розвитку науки наприкінці ХХ − початку ХХІ в. у цілому. Підтвердженням цього стали роботи українських учених, юристів і лінгвістів, З.А. Тростюк і Н.В. Артикуци, С.П. Кравченко й А.С. Токарської, В.Я. Радецької і О.Ф. Юрчук і ін.

Таким чином, можна констатувати той факт, що потреба і підстави, що не менш важливо, у виділенні юридичної лінгвістики як самостійної спеціальності є.

Отже, в недалекому майбутньому юридична лінгвістика займе своє гідне місце й у переліку спеціальностей, по яких проводиться захист докторських і кандидатських дисертацій, і серед навчальних дисциплін, що вивчаються у вищих юридичних навчальних закладах як в Україні, так і за її межами.

Історія українського термінознавства засвідчує, що в різні періоди отримувались пріоритети того чи іншого напрямку.

В XIV-XVI ст. на базі спільної східнослов'янської мови в основному сформувався лексичний склад мови української народності.

У цей період на розвій української книжної мови мало вплив утворення Литовсько-руської держави і входження до її складу українських земель. Українська літературна мова, мова руська, згодом стає офіційною мовою цієї держави. Нею складаються канцелярські урядові акти, ведеться судочинство.

Російською мовою написаний збірник тодішніх правних постанов – Статут Литовський (1529р.), у якому зазначалось, що "писар земський масть поруску літерами й словами росіянами вси листи, выписы і й позвыі писати, а не иншим эзыком і словы". Офіційною, вживаною послідовно в урядових канцелярських актах, українська літературна мова стає в Молдавії. В основі так званої актової чи канцелярської урядової мови лежала північно-західна українська мова. У її складі на грунті живої народної мови утворюється прошарок канцелярсько-юридичних кодифікованих назв на позначення документів (грамота, листь, правильє), юридичних дій і їх результатів (оуграничити, оуздати. позвати, прислушати, искати, )дань, держаньє), юридичних зрозуміти (истець, волгчичь, головитство}, тогочасних правопорядків (право, право, право рускоє, право немецкоє) тощо.

В 1569 році до Польщі приєдналися Литва й уся Україна. У словниковому складі руської мови всі частіше зустрічаються полонізми, польський вплив на літературну українську MOB}' збільшується й у результаті насильної урядової полонізації. В 1696 році варшавський Сейм прийняв постанову про мову українських канцелярій. Українська літературна мова стає на новий шлях свого поповнення й перероблення: коли не вистачало слів для позначення певного суспільно-політичного, юридичного поняття, те вона творити їх не зі старої книжної мови, не на живомовній традиції, а з мов чужих: польської, латинської, німецької.

Подальше формування українських юридичних термінів відбувається під впливом польської, німецької, а в окремих регіонах – угорської мови. Усі чужомовні запозичення юридичної термінології в давньоукраїнській мові можна поділити на дві групи:

1. Чужі слова, які увійшли в давньоруську мову і не зазнали змін під впливом мопи-реціпієнта: агравація (стп. agrawacyja) − кривда, утиск, альтернату (стп. altcrnata) − право, яке визначало владу при спорі двох рівних достойників, акцесія (стп. akcesja) − здобуття права на власність, акть (стп. akt) – (правовий урядовий документ), актор (лат. actor) − позивач, асесорі (лат. assesor) − судова службова особа, судовий засідатель, баниция (стп. banicija) − (позбавляння людини громадських прав і вигнання її з країни) заст. баніція, безчинца (стп. bezczynca) − порушник встановленого порядку, биршаг (мад. brsag) – штраф, брама (стп. brama) − (місце ув'язнення) тюрма, виновайца (стп. winowajca) − винуватець, винний, провинник, войть (стп. woj − (у містах на німецькому праві голова місцевого самоврядування й міського суду) війт, виоляторь (лат. violator) − порушник.

2. Запозичені слова, засвоєні давньоруською мовою, які змінилися у формально-граматичному плані: баніовання (стп. banicija) − судове покарання людини баніцією − вигнанням з країни, акція (стп. akcja) − праворуч, судовий процес, алеговати (стп. alegowac) − (чим, що) доводити, доказувати, виправдовуватися, акцесія (стп. akcesja) − здобуття права на власність, угода, прибуток; броити (стп. Ьгоіс) − чинити розбій, варіяція (стп. warjacja) – зміна, видозміна в судових свідченнях, видирца (стп. wydzierza) – грабіжник. [23, с. 67-70].

Таким чином, творення юридичної термінології давньоукраїнської мови відбувалося через успадкування традицій живої народної мови, у результаті контактів з близько й дистантноспорідненими мовами.

Засвоєння чужомовної юридичної термінології збіглося з внутрішніми потребами та історичними умовами функціонування української мови.

Співвідношення між національним та інтернаціональним елементом у терміносистемах встановлюється в доцільних пропорціях тільки за умови, якщо розв'язане питання національного складника.

1.5 Історія становлення і розвитку англійського юридичного термінознавства

Англійська термінологічна лексика, у тому числі юридична, формувалася століттями. Ця терміносистема розвивається і далі, постійно змінюється, але водночас це єдина цілісна система, яка функціонує та змінюється разом з людським суспільством.

Питання генезису англійських юридичних термінів, що вживаються в юридичному дискурсі, є специфічним; воно ще не розглядалось і в даній праці досліджується вперше. Наголосимо, що запозичення юридичною терміносистемою юридичних терміноелементів зумовлено передусім суспільними процесами, міжсоціумними відносинами та економічним розвитком держави. Постійний економічний та юридичний прогрес вимагає правового статусу у здійсненні економічних стосунків. Тому все частіше констатуємо функціонування юридичної термінології в економічній підмові. Привертає увагу та обставина, що процес “входження” юридичної термінології в мову різних сфер сягає корінням ще середньовіччя, коли вже починали зароджуватися правові та економічні відносини між певними соціогрупами. Розглянемо в діахронному плані питання генетичних юридичних транспозицій. Аналіз літератури з даного питання показав, що трансформація та транспозиція юридичних термінів у різножанрових текстах є природним явищем, наслідком успадкування лексики одних поколінь наступними. При цьому відбувається поєднання давньої та актуалізація нової лексики вченими, юристами, економістами та іншими верствами населення, які безпосередньо мають справу із правовою, економічною діяльністю.

Як свідчать спостереження, елементи юридичної терміносистеми, її форми і моделі беруть свій початок в англійській соціально-юридичній лексиці середньовіччя. На подальших етапах історичного розвитку відбувається розширення семантики загальновживаних соціально-економічних систем на базі відповідних наукових дефініцій. Причому слова, які впродовж віків зберігали кореневу морфему, надалі набувають можливості різнопланової деривації, зокрема можуть оформлятися іншими суфіксами, не втрачаючи здебільшого первісного значення. Аналізуючи фактологічний матеріал, ми дійшли висновку, що юридичні терміни юридичного дискурсу доцільно диференціювати за походженням їхніх основ. Це терміни, що є власномовними словами (група 1); що мають латинську (група 2) та французьку (група 3) основи. До групи 1 ми віднесли наступні терміни: deed, sale, settlor, share, strike та ін.(4% всієї зафіксованої кількості слів). До групи 2 — acceleration, alienation, contract, license, premium та інші (найбільша серед груп, 82% термінів). Група 3 містить наступні елементи: abandon, abatement, allotment, sabotage та ін.(14% всіх юридичних термінів економічного дискурсу). При цьому ми зафіксували подвійне запозичення більшості термінів з латинською основою, які прийшли в англійську мову через старофранцузьку. Все це можна відобразити схематично таким чином:

Таблиця 4 Типи основ юридичної терміносистеми за походженням

№ п/п Юридичні терміни Частотність  вживання у % Частотність вживання (в абсолютних числах)
1 Власномовніслова 4 % 4
2 Латинські запозичення 82 % 82
3 Французькі запозичення 14 % 14
Разом 100 % 100

З цієї таблиці бачимо, що найбільша серед усіх груп юридичних термінів – група латинських запозичень – 82 % усіх термінів, які вживаються у мові юридичної терміносистеми. Друга по частті вживання – це терміни французьких запозичень – 14 % вісіх термнів, а самою найменшою групою є група власномовних слів – 4 % всіх термінв юридичної терміносистеми.

Семантизації та семантичній еволюції присвячено низку праць, зокрема Ф. Палмера, В. Овчаренко, Р. Цаголової, О. Вакулова, Г. Кличкова та ін. Питання дослідження юридичної та економічної терміносистем розглядалися переважно в межах структурно-семантичного аналізу, в системі відповідного дискурсу — економічна термінологія в економічному дискурсі, юридична — в юридичному і т. д. Вперше досліджується проблема функціонування юридичної термінології в економічному дискурсі, а також семантичного поля юридичної термінології в структурі економічного дискурсу.

У зв’язку з визначеною методологією дослідження важливим є розгляд семантичних полів, зокрема за рівнем (ступенем) їх термінологічності. Можна розглядати семантичні поля за ступенем термінологічності або за ступенем зберігання семантичного значення в певній вузькоспеціальній галузі, а також за прагматикою контексту. В економічному дискурсі юридичний термін може зберігати своє значення повністю чи частково або повністю його втрачати.

Зауважимо, що під впливом інтерференції, при входженні в юридичну підмову юридичні терміни проходять так звану спеціалізацію, змінюючи своє місце в системі, дефініції. Вони можуть перетворюватися в омоніми або є омонімами вихідних термінів. Наприклад, термін liability — “осудність, відповідальність, зобов’язання” в юридичній терміносистемі є омонімом економічного терміна liability ( у множині) — “пасив”.

Проаналізувавши юридичну літературу різних жанрів та використовуючи лексикографічні економічні та юридичні словники, ми виявили, що приблизно 73% всіх юридичних термінів юридичного дискурсу стали невід’ємною частиною юридичної підмови в зв’язку з їх продуктивним використанням в галузі юридичної діяльності та правовим статусом бізнес-операцій. При цьому ці елементи в процесі трансмісії в юридичну терміносистему повністю зберігають юридичне значення. Це наступні терміни: acceptance – “акцепт”, bond – “бона”, “купюра”, “облігація”, credit – “кредит”, creditor – “кредитор”, employment – “зайнятість”, tax – “податок”, mortgage – “застава”, “іпотека”, rent – “рента”, share – “акція”, “пайова участь”, patent – “патент” та ін.

Аналіз юридичної термінології під кутом зору наявності чи втрати первісної семантики, проведений на базі різножанрового дискурсу, показав, що переважна кількість юридичних термінів зберігають свою основну семантику (capacity, term, contract, court, tax, fraud, valid, breach of contract, income tax та ін.). 99,6 % термінів відповідає семантиці у сфері юридичних текстів, частково може реалізувати значення того чи іншого юридичного терміна 0,2% термінів. Має місце і десемантизація згаданих термінів у структурі економічного тексту (0,2% термінів). Ми зафіксували також випадки, коли одночасно в різних юридичних контекстах терміноелементи юридичної терміносистеми можуть зберігати юридичну семантику, частково реалізовувати її і повністю зберігати. Таких термінів ми зафіксували два: valid, capacity.

Це також можна проілюструвати у наступній таблиці:

Таблиця 5 Збереження первісної семантики юридичного теміну

№ п /п Семантична ознака термінів Частотність вживання у % Частотність вживання (абсолютна кількість)
1 Юридичні терміни, які зберігають свою семантику 74 % 74
2 Терміни, які відповідають семантиці у сфері юридичних текстів 16 % 16
3 Терміни, які частково реалізують значення того чи іншого юридичного терміна 10 % 10
Разом 100 % 100

Отже, найбільша кількість термінів, які зберігають свою семантику – це юридичні терміни, які повністю зберігають свою юридичну семантику (74 % та 74 терміни всієї юридичної терміносистеми), друга за списком – терміни, які відповідають семантиці у сфері юридичних текстів (їх нараховується – 16 % та 16 термінів всієї юридичної терміносистеми), а остання група – терміни, які частково реалізують значення того чи іншого юридичного терміна – найменши у частотності вживання (вони складають 10 % та 10 термінів у юридичній терміносистемі).

Зазначимо, що терміни різних галузей науки в процесі розвитку та модифікації мов мають тенденцію до інтерференції внаслідок інтеграції наук. Галузеві терміносистеми взаємодіючи одна з одною, нерідко мають частину спільного термінологічного фонду. Міграція термінологічних елементів призводить до таких явищ, як транстермінологізація, детермінізація, диференціація значень, ретермінологізація тощо. Таке можливо, коли підмова однієї галузі науки абсорбує терміни іншої. Як динамічне явище міграція спричиняє кількісне (у вигляді нових номінативних одиниць) і якісне (нових значень) збагачення певної лексики на рівні мовлення: через засоби масової інформації, науково-популярну і художню літературу. Як статичне явище міграція визначає кількісне і якісне збагачення лексики певного прошарку мови на рівні системи.


Висновки до розділу 1

У юридичній літературі англійської мови найчастіше використовуються терміни з префіксами after-, all-, со-, сross-, dis-, ех (74 % усієї термінологічної системи), трохи менше використовуються терміни з префіксами соипter-, ехtrа-, hеter(о)-, раra-, роly- (16 % термінів термінологічної системи юридичної мови), а найменше у юридичній терміносистемі використовуються терміни з префіксами рrо-, quasі-, self-, sub-, un-, de- (10 % термінів юридичної терміносистеми).

Найбільшою групою термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група − Прикметник + іменник у Н.в (67 % термінів друга за частотою вживання є Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. прийменника (17 %), а найменшою групою є − Іменник у Н.в. + іменник у З.в. (16 %).

Найбільшою синтаксичною групою трикомпонентних термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група − Iменник у Н. в. - іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника (65 % термінів), друга за частотою вживання є Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на (15 % термінів) та Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника. (15 % термінів), а найменшою групою є − Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на (5 % −термінів)

Найбільша серед усіх груп юридичних термінів – група латинських запозичень – 82 % усіх термінів, які вживаються у мові юридичної терміносистеми. Друга по частті вживання – це терміни французьких запозичень – 14 % вісіх термнів, а самою найменшою групою є – група власномовних слів – 4 % всіх термінв юридичної терміносистеми.

Найбільша кількість термінів, які зберігають свою семантику – це юридичні терміни, які повністю зберігають свою юридичну семантику (74 %), друга за списком – терміни, які відповідають семантиці у сфері юридичних текстів (16 %), а остання група – терміни, які частково реалізують значення того чи іншого юридичного терміна – найменши у частотності вживання (вони складають 10 %).


РОЗДІЛ 2 МІЖМОВНА ЮРИДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ У ПРАКТИЦІ ПЕРЕКЛАДНОЇ ТЕРМІНОГРАФІЇ

2.1 Структурно-семантичні особливості юридичних термінів та їх переклад

Розвиток цивілізації супроводжується появою численних термінів у різних галузях науки та техніки. Оскільки переважну частину лінгвістичного фонду складає фахова лексика, то цілком природно, що лінгвісти надають особливого значення дослідженню структурно-семантичних особливостей терміна.

Мова як система має достатньо законів та засобів утворення нових понять, які з'являються у спеціальній лексиці та потребують номінації. Одним із поширених засобів номінації фахових термінів є використання багатозначних загальномовних слів у спеціальній науковій сфері. Вживання загальномовних слів у різних галузях науки базується на тих самих законах та механізмах «утворення» різних змістів їх вживання [34, с. 89].

Структурно-семантичний потенціал терміна, його словотвірна парадигма є предметом дослідження багатьох лінгвістів: А. С. Герд, В. П. Даниленко, М. Н. Володіна, С. Л. Міпіланова, В. Н. Прохорова, А. В. Суперанської та ін.

Відомо, що основною ознакою терміна є його кореляція з поняттям відповідної галузі знань. Враховуючи цю властивість терміна, важливо простежити його семантичні смислові зв'язки із загальновживаним словом, що буде показано на матеріалі лексикографічних джерел. Однією з найскладніших проблем у лексикографічному описі слова-терміна є розмежування полісемії та омонімії. Як зауважила у свій час О.С. Ахманова: «Лексикографу завжди загрожує дві однаково великі небезпеки: штучного об'єднання під одним звуковим комплексом кількох різних слів й не менш штучного розподілу одного слова на омоніми» [3, с. 110]. Якщо два ідентичні звукові комплекси є одним словом, то у відповідності до існуючої лексикографічної традиції їм має відповідати одна словникова стаття, а якщо вони за своєю суттю різні – то дві, три і т.д. Однак у тлумачних словниках опис численних значень одного і того самого знака здійснюється шляхом пояснення одного значення через інше без пояснення зв'язку між ними та без врахування його узагальнюючої природи слова-терміна [3, с. 110].

Так, В.Г. Гак висуває тезу про відносність лексикологічних категорій в лексикографії. Він вважає, що для того, щоб правильно вирішити проблему природи того чи іншого лексикологічного явища у середині даної мови, треба розглядати його, по-перше, в середині даної мовної одиниці і, по-друге, у загальній системі мови з метою з'ясування того, чи є цей факт одиничним, чи закономірним явищем. Такий двоякий розгляд може по-новому визначити природу фактів. Те, що вважалося омонімією, виявиться багатозначністю; те, в чому вбачали полісемію, буде виступати як одиниця значення слова, але таке трактування не вносить чіткості у розуміння смислової структури терміна.

У лінгвістичних працях з даної проблеми наголошується, що термін − це лексико-номінативна одиниця мови, що співвідноситься з поняттям спеціальної професійної сфери. А.С. Герд виділяє три точки зору на цю проблему:

1. Терміни мають те лексичне значення, яке і означають;

2. Терміни мають лексичне значення, яке є тим самим поняттям;

3. Терміни збігаються з поняттям і не мають лексичного значення. Зрештою, всі вони мають право на існування, оскільки, говорячи про семантичну структуру слова-терміна, ми говоримо про структуру його (терміна), внутрішню форму.

Слід зазначити, що ця проблема інтерпретується в термінологічних дослідженнях по-різному. На наш погляд, описуючи семантичну структуру багатозначного слова-терміна, важливо віднайти у ній те спільне, інваріантне, на чому будуть генеровані зв'язки у середині структури.

Шляхом узагальнення слово-термін, що підлягає лінгвістичному аналізу, об'єднується хоча б однією спільною лексичною парадигматичною семою. У зв'язку з цим цілком виправданим у термінознавстві є метод розчленування терміна на складові семантичні компоненти з метою моделювання його семантики.

Наприклад, багатозначний термін «derivation» – «деривація» використовується не лише в системі номінацій лінгвістики, але й у термінологічних системах таких галузей, як геологія, військова справа, об'єднаних сукупністю смислових зв'язків.

Аналіз дефініцій терміна «деривація» у різних терміносистемах дозволяє кваліфікувати такі лексичні одиниці, які мають різний набір релевантних компонентів сем, об'єднаних спільною лексичною парадигматичною семою-інваріантом.

Аналогічно, термін «intellectual property right» — «право на интеллектуальную собственность» в юриспруденції та правознавстві означає «право людини чи народу бути освідченими людьми».

Отже, у результаті кореляції даного лексикологічного терміна з термінами інших галузей знання в їх семантичній структурі семантичний інваріант «пристосування до чогось» об'єднує різні спеціальні поняття.

Із наведених прикладів можна стверджувати, що якісний і кількісний склад релевантних ознак, актуалізованих у дефініціях, у терміна неоднаковий, відповідно неоднакова і кількість компонентів значення терміна, яка є похідною від загального спільного компонента, архісеми як величини, що складається із ряду семантичних ознак.

Оскільки той самий термін може визначатися по-різному, то він може бути включений у різні системи. У процесі вербальної передачі знань на основі текстової інформативності терміна формується те, що С. Д. Кацнельсон називає «елементарним змістовим поняттям». Різні види інформативності передбачають наявність певних закономірностей реалізації семантичного потенціалу терміна. Якщо знакова інформативність передається на основі реалізації семантичних ознак, що ідентифікуються, а дефініційна та класифікаційна − на основі ознак, що диференціюються, то в текстах актуалізуються ознаки, релевантні щодо конкретної комунікативної ситуації.

Таким чином, метатекстова інформативність терміна формує сукупність ідентифікованих, диференційованих і комунікативних ознак терміна.

Як зазначалося вище, найбільш поширеним шляхом утворення терміна є використання загальновживаних слів у його функції, який базується як на узагальненій природі слова, так і на його смислотвірних можливостях. Терміни відрізняються від загальновживаних слів тим, що мають дефініцію, яка розкриває найбільш суттєві ознаки спеціальних понять.

Іншим шляхом творення термінів є «спеціалізація» значення загальновживаного слова, яке виникає у результаті різних видів «переходу» його основного значення, метафори, метонімії тощо.

Багатозначність терміна у процесі його формування, розвитку та функціонування є природною з огляду на те, що одна і та сама форма може пристосовуватися до позначення різних об'єктів та виконувати різні функції.

Аналіз лексико-семантичних зв'язків термінів показує, що ці зв'язки можуть бути внутрішньосистемними та міжсистемними. Так, внутрішньосистемним семантичним явищем вважається багатозначність одного і того самого терміна у межах однієї і тієї самої термінологічної системи, як, скажімо, в лексикології і семасіології – «значення», «лексема», «слово».

Семантичні явища міжсистемного характеру в галузі філологічної термінології представлені такими термінознаками, які одночасно використовуються як для номінації понять (явищ) однієї галузі, так і для номінації понять суміжних дисциплін.

Значення багатозначного терміна міжсистемного функціонування входить складовою частиною в обсяг термінологічного словосполучення і виконує при цьому роль семантичного ядра інваріанта, який конкретизує і деталізує значення, уточнює інформацію на основі диференційної ознаки поняття.

Так, термін «glossa» – «глосса» використовується у лексикології, в юриспруденції, у риболовстві; «performing right» − «право на виконання» − в юриспруденціїї, в економіці, у фізіології у медицині.

 Таким чином, міжсистемні відношення можуть породжувати як багатозначність єдиного терміна, так і омонімію і розглядатись при цьому вже на рівні міжнаукових контактів.

 Системно-структурні ознаки є основними критеріями визначення терміна у системі мови. У жодній системі мови немає абсолютно тотожних ознак, отже, немає і абсолютних синонімів, бо в жодній системі понять немає двох і більше різних ознак, які б називалися одним і тим самим терміном. Той самий термін «кочує» із однієї системи до іншої, набуваючи іншого змісту.

М.Н. Володіна виділяє узагальнюючу особливість терміна як його когнітивно-дефінітивну значущість», яка виражається в тому, що термін стає «носієм та зберігачем» спеціальної інформації, належної до визначеної терміносистеми.

Дослідження структурно-семантичних зв'язків між термінами передбачає нерозривність двох планів, які пов'язані між собою: стабільний інваріантний семантичний компонент парадигматичного плану системи мови і вираження змінних компонентів із синтагматичного плану мовлення, які визначають відповідно різні смисли вживання слова-терміна. Такі системні взаємозв'язки між термінами розкривають суть «переходу» того самого слова-терміна від одного смислу до іншого.

Термінознавчі дослідження традиційно пов'язані з науками про мислення, що забезпечує базу для активного проникнення когнітивного підходу у термінознавство. Таким чином, вивчення терміна у середині терміносистеми доповнюється перспективним когнітивним підходом, який потребує виявлення місця і функції терміна в лінгвомисленнєвій діяльності людини.

Багато вчених виділяють основні прийоми перекладу термінів. Переклад термінів вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. При перекладі науково-технічної літератури важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова. А. Я. Коваленко визначає два етапи у процесі перекладу терміну: перше – це з’ясування значення терміну у контексті, друге – це переклад значення рідною мовою.

Головним прийомом перекладу термінів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту. Еквівалент – постійна лексична відповідність, яка точно співпадає із значенням слова. Терміни, які мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з’ясувати характер тексту. Тому слід вміти находити відповідний еквівалент у рідній мові і розширювати знання термінів-еквівалентів.

Усі терміни по своїй будові А. Я. Коваленко поділяє на:

1)      Прості, які складаються із одного слова: attorney – прокурор;

2)      Складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: jurisprudence – юриспруденция;

3)      Терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: federal court jurisdiction – юрисдикція федерального суду.

Таблиця 6 Поділ юридичних термінів за будовою

№ п/п Тип терміну Частотність вживання у % Частотність вживання (абсолютна кількість)
1 Прості 67% 67
2 Складні 20 % 20
3 Терміни-словосполучення 13 % 13
Разом 100 % 100

Так, найчастіше у юридичній терміносистемі використовуються прості терміни, які складаються із одного слова (їх нараховується аж 67 % і 67 термінів з вієї юридичної терміносистеми), трохи менше вживаються складні терміни, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс (20 % та 20 термінів юридичної терміносистеми), а найменше використовуються терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів (їх у юридичній терміносистемі – 13 % та 13 термінів).

Терміни-словосполучення поділяються на три типи.

До першого типу належать терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть вживатися окремо і які зберігають своє значення: law, faculty, franchise, freedom, liberty, power – право, amortization, killing, criminal homicide, unlawful homicide, homicide, murderment, slaughter, blood, bloodshed – вбивство.

До другого типу відносяться такі терміни-словосполучення, які мають один із компонентів технічний термін, а другий – загальновживаної лексики. Компонентами такого типу можуть бути два іменники, або іменник і прикметник. Цей спосіб утворення науково-технічних термінів більш продуктивний, ніж перший, де два компоненти є самостійними термінами: negligent killing, negligent homicide, negligent manslaughter – вбивство через необережність.

До третього типу відносяться терміни-словосполучення, обидва компоненти яких являються собою слова загальновживаної лексики і тільки сполучення цих слів є терміном. Такий спосіб утворення науково-технічних термінів непродуктивний: adjudicatory jurisdiction – вирішення судових справ.


Таблиця 7

Типи термінів-словосполучень у юридичній терміносистемі

№ п/п Тип терміну- словосполучення Частотність вживання у % Частотність вживання (абсолютна кількість)
1 Самостійні трміни 75 % 75
2 Сміжіні терміни 15 % 15
3 Загальні теріни 10 % 10
Разом 100 % 100

Отже, у юридичній терміносистемі англійської мови найчастіше вживаються терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть вживатися окремо і які зберігають своє значення (75 % та 75 темінів усієї терміносистеми), трохи менше вживаються терміни-словосполучення, які мають один із компонентів технічний термін, а другий загальновживаної лексики. (15 % термінів та 15 термінів юридичної терміносистеми), а найменше вживаються терміни-словосполучення, обидва компоненти яких являються собою слова загальновживаної лексики і тільки сполучення цих слів є терміном. (10 % термів та 10 термінів усієї юридичної термінології).

Отже, А. Я. Коваленко звертає увагу на те, що усі терміни об’єднуються в термінологічні системи, які виражають поняття однієї галузі знань. У кожній термінологічній системі утворюються певні групи, для яких загальним є їх належність до класу предметів, або до класу процесів, властивостей і т.д.

Переклад термінології здійснюється різними прийомами, а саме за допомогою таких міжмовних трансформацій як: лексичні, лексико-семантичні та лексико-граматичні. Задача перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб якнайточніше передати значення будь-якого терміна.

1) Лексичні прийоми перекладу термінів.

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування – це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом являється рідким виключенням в практиці технічного перекладу: returning émigré – реемігрант. При перекладі способом транслітерації не слід забувати й про “фальшивих друзів перекладача”: contribution, data, instance, stimulation, etc., транслітераційний спосіб перекладу яких призводить до грубих викривлень смислу.

Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу – калькуванню – передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази (лексеми) перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів: judgment of nullity, judgment of revocation – рішення про прийняття статучу бути недійсним, award of priority рішення про визнання авторитету.

Також переклад термінів можливий шляхом опису значення. Такий прийом застосовується при перекладі новітніх авторських термінів-неологізмів, які подаються зазвичай в лапках:

Today we are all members of many global “non-place” communities – сьогодні ми всі є членами багатьох глобальних спільнот, що не прив’язані до якоїсь певної території.

У випадку, коли словник не дає точного еквівалента тому чи іншому терміну, або ж коли застосування калькування, транслітерації чи описового перекладу недоречне, можливими також є інші прийоми перекладу [27, с. 87].

Таблиця 8 Способи перекладу юридичної термінології з англійської на українську мову на лексичному рівні

№ п/п Спосіб перекладу Частотність вживання у % Частотність вживання (абсолютна кількість)
1 Транскодування 65 % 65
2 Калькування 25 % 65
3 Опис значення 10 % 10
Разом 100 % 100

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування (65 % вживання), калькування використовується у 25 % випадках перекладу, а опис значення використовується найменше – 10 % перекладах юридичної термінології.

2) Лексико-семантичні та лексико-граматичні прийоми перекладу

До інших трансформаційних прийомів, що застосовуються при перекладі термінів можна віднести: конкретизацію та генералізацію.

Конкретизація – процес, при якому одиниця більш широкого конкретологічного змісту передається в мові перекладу одиницею конкретного змісту. В українській мові необхідно робити заміну слова чи словосполучення, що мають більш широкий спектр значень, еквівалентом, який конкретизує значення згідно контексту або стилістичних вимог. Наприклад, поняття “досліджувати” може відноситися до різних ситуативних умов, і в значній мірі упорядковується контекстом; в англійській мові цьому поняттю будуть відповідати різні більш вузькі за значенням одиниці, в залежності від контексту:

to explore – досліджувати місцевість (порівн. to explore the environment)

to investigate – досліджувати ринок (порівн. to investigate the market)

to research into – досліджувати явище (порівн. to research into the classical literature).

При перекладі термінів також можливим є застосування прийому генералізації. Генералізація вихідного значення має місце в тих випадках, коли міра інформаційної упорядкованості вихідної одиниці вища за міру упорядкованості одиниці, що відповідає їй за змістом в мові перекладу: compensation award – рішення про возміщення збитків.

Деякі інші трансформаційні прийоми перекладу термінів вимагаються в тих випадках, коли значення того чи іншого терміну для української мови являється новим. Для прикладу можна взяти англійські тексти з різних вузькопрофесійних сфер людської діяльності.

Також можна перекладати терміни, скориставшись прийомом експлікації. Експлікація – коли лексична одиниця мови оригіналу замінюється словом (словосполученням), яке передає його значення. Наприклад термін localized filter, який в даному контексті – контексті з оптичної інтерферометрії перекласти як “локалізований фільтр” чи “місцевий фільтр” неможливо через правила сполучуваності слів в українській мові. Цей термін довелося б перекласти як “фільтр, який працює в рамках кожної точки”.

Розглянемо ще деякі прийоми. Компресія – більш компактне викладення думок завдяки випущенню зайвих елементів та позамовного контексту: перехід від одного виду зношення до другого – wear transition. Інверсія – це зворотній порядок слів, для привернення уваги до конкретних елементів: prosecutorial judgement – рішення влади, що обвинувачує.

Таблиця 9

Способи перекладу юридичної термінології з англійської на українську мову на лексико-семнтичному рівні

№ п/п Спосіб перекладу Частотність вживання у % Частотність вживання (абсолютна кількість)
1 Конкретизація 65 % 65
2 Генералізація 25 % 25
3 Експлікація 5 % 5
4 Компресія 5 % 5
Разом 100 % 100

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна на лексико-семантичному рівні є прийом канкретизації значення (65 % вживання), прийом генералізації значення використовується у використовується у 25 % випадках перекладу, прийом експлікації та компресії використовується найменше – у 5 % перекладах юридичної термінології.

Говорячи про переклад термінів з точки зору теорії таких вчених як А.В. Супераньска, Н.В. Подольска, можна наголошувати на тому, що термін однозначний; термін не має конототивних значень; він позбавлений синонімів; незалежно від тексту термін перекладається терміном – повним та абсолютним еквівалентом, і тому згідно одноголосній думці багатьох спеціалістів, відноситься до числа одиниць, які не ускладнюють роботу перекладача... Чому ж тоді іноді буває досить складно знайти вірне значення тому чи іншому терміну в тій чи іншій галузі науки чи техніки?

По-перше, лише в ідеалі термін є однозначним і не має синонімів та конотацій. А по-друге, навіть при цьому “ідеальному” положенні говорити про його повний переклад “термін – терміном” можна лише в тих випадках, коли елементи термінології знаходяться в своєму природному оточенні, тобто в науковому стилі або в підмові науки.

 Але переклад терміна далеко не завжди є простою заміною слова мови оригіналу словом в мові перекладу. Перекладати терміни було б легко та просто, якби наукова література мала монопольне право на їх використання, або ж якби кожний термін дійсно мав термінологічний еквівалент в будь-якій парі мов. Але такого не буває.

А.В. Супераньска, Н.В. Подольска, Н.В. Васильєва поділяють терміни на:

Терміни-слова

Терміни-словосполучення (серед них розрізняють: а) вільні словосполучення, де кожний з компонентів − термін, що може вступати в двосторонній зв'язок; б) зв'язані словосполучення, де ізольовано взяті компоненти можуть і не бути термінами, а в поєднанні вони утворюють термін-словосполучення.

Багатокомпонентні терміни (такі терміни можуть бути три-, чотири- і більше компонентними і представлені вони в значно меншій кількості.

Незалежно від того яким є термін – багатокомпонентним сполученням чи виступає в якості терміна-словосполучення чи терміна-слова, омонімія поширюється на кожен з них.


2.2 Види та класифікація юридичних термінів за словобудовою в українській мові

Існують деякі особливості юридичного тексту, що ведуть до труднощів, що виникають у процесі його семантичної інтерпретації.

Навряд чи можна погодитися з тим, що це визначення саме по собі точно, тому що немає сумніву, що поняття споживач або доброволець є правовими, але навряд чи їхній можна назвати державними. Чи варто вважати, що "нормативно-правові розпорядження держави" − це просто правові акти (закони, постанови, розпорядження, укази і т.п.), класифікаційні в залежності від їхнього державного органа, що видав?

Юридичні терміни поділяються на три різновиди за ознакою "зрозумілості" тієї або іншої частини населення:

1. Загальнозначущі терміни характеризуються тим, що вони вживаються в повсякденному змісті і зрозумілі усім, до цієї групи термінів відносяться: fugitive, refugee, attestor, evidence, testator, teste, testificator, testifier, voucher, witness, a worker − біженець, свідок, працівник.

2. Спеціальні юридичні терміни, які мають особливий правовий зміст (і, зрозумілі далеко не всім, а лише фахівцям в області права): necessary defence, satisfaction of a claim − необхідна оборона, задоволення позову.

3. Спеціально-технічні терміни, що відбивають область спеціальних знань − техніки, економіки, медицини і т.д. (видимо, ці терміни повинні бути зрозумілі юристові, що є ще і фахівцем в іншій області): inadequate goods, safety laws, safety regulations − недоброякісна продукція, правила техніки безпеки.

Термінів, що мають відповідники у загальновживаній лексиці в сучасній англійській та українській мові відносно небагато. Основна функція термінологічної лексики номінативна, терміни називають спеціальні поняття з різних галузей знань. У цій функції вони завжди виступають у науковому, публіцистичному, професійно-виробничому й діловому стилях. Проте термінологічні слова можуть вживатися й поза цими стилями, їх досить часто використовують і в мові сучасної художньої літератури, в якій вони, крім свого прямого номінативного значення, набувають і додаткових значень, а також експресивного чи емоційного забарвлення.

У мові наукової літератури терміни можуть втрачати «свою стилістичну замкненість», а використання термінологічних слів «у ролі складових елементів тропів і художніх образів» зумовлює часткову чи й повну їх семантичну детермінологізацію.

У зв'язку з появою нових галузей права, відкриття нових явищ виникають значні труднощі визначення загальнонаукової, загальнотехнічної галузевої і вузькоспеціальної термінології: загальнонаукові і загальнотехнічні терміни − це терміни, які вживаються в декількох галузях науки і техніки.

Галузеві терміни − це терміни, які вживаються лише в одній галузі знань: acts, adopted law − правові норми, прийнятий закон.

Вузькоспеціальні терміни − це терміни, які характерні для спеціальності даної галузі: lawsuit, nunciate − позов, нунціатура.

В умовах, коли потрібно давати назви новим і новим явищам та поняттям, багато загальновживаних слів набувають визначену специфіку.

Відбувається спеціалізація їх значення при передачі термінів на іншу мову і уніфікація перекладних еквівалентів.

Інколи в текстах зустрічаються слова і словосполучення, які відносяться до різних функціональних систем, тобто різних галузей.

Термін може бути утвореним на основі рідної мови або запозиченим як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські терміноелементи), так і із іншої мови, він повинен відображати ознаки даного поняття; значення терміну для спеціаліста рівняється значенню поняття.

Усі терміни за своєю будовою поділяються на:

1. Прості, які складаються із одного слова: punish - наказати;

2. Складні, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс: the High Court – Високий суд;

3. Терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів: specific performance – реальне виконання.

Найважливішою ознакою терміну-словосполучення є його відтворюваність у професійній сфері вживання для вираження конкретного спеціального поняття. Складений термін буде стійким лише для певної системи зрозуміти. За межами конкретної термінологічної системи таке словосполучення не буде стійким і не сприйматиметься як зв'язана мовна одиниця. Отже, за кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття. Термінологія для терміна є тім полем, яку дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.

Особливістю синтаксичної структури складеного терміна є ті, що за зв'язаністю елементів їх можна вважати вільними (бо його компоненти зберігають своє пряме значення) і одночасно - закритими (бо при довільному включенні до їх складу інших слів, вони втрачають свою термінологічність). Порівняймо: слідча таємниця й важлива слідча таємниця; судова експертиза і ретельна судова експертиза.

Як показав аналіз фактологічних джерел, вживання юридичних термінів в науковому тексті є закономірним і природним явищем, продиктованим життєвою необхідністю кореляції економіки та юриспруденції, їхнього логічного тісного зв’язку: економічні дії, документи, що виражають різного роду економічні операції, вимагають юридичного оформлення. Таким чином, економічний текст набуває правового змісту і водночас відбувається певна жанрова трансформація. Така інтеграція призводить до поєднання стилів, до створення особливого стилю, який ми визначили як юридично-економічний, оскільки часом важко встановити межу, де закінчується текст економічний, а де — юридичний. Тільки за загальним змістом, за його прагматичною соціоорієнтацією можна, хоча і умовно, розмежовувати ці типи текстів. Жанрові взаємодії, у тому числі на рівні термінології, дедалі поширюються.

При розгляді дериваційних особливостей юридичних термінів взято до уваги те, що формування їх відбувалося в різний спосіб, зокрема: шляхом утворення похідних слів, скорочень, словосполучень; шляхом поповнення лексемами, що утворюються за допомогою словотворчих ресурсів англійської мови; шляхом морфологічної афіксації; шляхом запозичення та абсорбції дериватів з інших мов. Ми виділили два основних типи юридичних термінів: терміни-слова і терміни-словосполучення. Спостереження над юридичною термінологією в структурі економічного дискурсу дають можливість виділити такі типи термінів відповідно до їхньої морфемної структури:

1. Непохідні: lease, act, bail, bond, check, gift – аренда, норативний акт, заклад, обіцянка обов'язок, квітанція, дарування, дар, та інші.

2. Похідні: acceptance, grantor, grantee, disaffirm, defamation, discharge, robbery, voidable – сприйняття, особа, яка предоставляє, той, що отримує подарунок, заперечувати, розголошення, виконання, пограбування, той, що може бути анульованим та інші.

3.         Складні: trademark, landlord, leasehold − торговельна марката, домовласник, покупка нерухомості на правах оренди та інші.

Аналіз морфологічної структури юридичних термінів в економічному дискурсі показав, що у складі англійської юридичної термінології переважають іменники (нами зафіксовано 238 термінів-іменників). Це пов’язано передусім з їх номінативною функцією, функцією позначення тих чи інших предметів та явищ. Спостереження над словотворчими особливостями юридичної термінологічної лексики дають можливість дійти висновку, що дериваційні процеси в термінологічній системі представлені переважно суфіксальними утвореннями. Юридичні терміни-іменники утворюються, як правило, за наступними моделями (при цьому використаємо такі умовні позначення: V — дієслівна основа, N — іменник, A — прикметник). Статистичні дані представлено в процесі аналізу дериваційних моделей.

Модель 1: V + -er або V + -or : administrate — administrator, bind — binder, bear — bearer.

Модель 2: V + -ee: assign — assignee, bail — bailee, grant — grantee.

Модель 3: V + -ment : agree — agreement, assign —assignment, attach — attachment.

Таблиця 10

Моделі утворення юридичних термінів

№ п/п Модель Частотність використання ( % ) Частотність використання Абсолютна кількість
1 Модель 1: V + -er / V + -or 12 % 12
2 Модель 2: V + -ee 6 % 6
3 Модель 3: V + -ment 6 % 6
4 Модель 4: V + -(t)ion / V +-ition / V + -ation 11 % 11
5 Модель 5: A + -(i)ty 2 % 2
6 Модель 6: V + -ance 2 % 2
7 Модель 7: V + -(o)ry / V + -(e)ry / V + -(a)ry 3 % 3
Разом 100 % 100

Як видно з таблиці – найбільше в юридичній літературі використовується перша модель (12 % та 12 термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовується четверта модель – (11 % та 11 термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше використовується друга та треття модель творення термінів (6 % та 6 термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше викуристовується сьома модель (3 % та 3 терміни усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються п'ята та шоста модель – (2 % та 2 терміни усієї юридичної терміносистеми).

У проаналізованій науковій літературі ми зафіксували групи юридичних термінів-іменників, які позначають активного та пасивного агента певної економічної дії чи процесу, а також результат цієї дії чи процесу, який є проміжною ланкою між об’єктом та суб’єктом. Група “активний — пасивний агент дії” — це іменники, утворені від дієслівних основ за допомогою суфіксів -or, -er та -ee (як у моделях 1 та 2): employer — employee, promisor — promisee, offeror — offeree, mortgagor — mortagee та інші, а проміжна ланка — це переважно суфіксальні деривати моделі 3: bailment, employment, payment.

Модель 4: V + -(t)ion / V +-ition / V + -ation:

access — accession, corporate — corporation, extort — extortion.

Модель 5: A + -(i)ty:

liable — liability, proper — property, royal

royalty.

Модель 6: V + -ance:

accept — acceptance, insure — insurance, forbear — forbearance.

Модель 7: V + -(o)ry / V + -(e)ry / V + -(a)ry: bribe — bribery, benefice — beneficiary, forge — forgery.

У ході дослідження ми виявили особливу продуктивність при утворенні юридичних термінів-іменників, які функціонують в економічних текстах, суфіксів -er, -or, -ee, -ment, -tion, -ition, -ation (моделі 1,2,3,4). Ці термінологічні одиниці утворені від дієслівних основ шляхом додавання перелічених вище суфіксів. Решта похідних термінів-іменників утворюються за допомогою таких суфіксів: -ent (precedent), -cation (ratification), -cy (bankruptcy), -t (complaint), -ant (covenant), -ian (guardian), -ship (ownership) та ін.

Аналіз показав, що префіксальний спосіб творення юридичних термінів англійської мови не є поширеним, але він сприяє модифікації основи, до якої приєднується префікс. Ми зафіксували наступні продуктивні префікси (переважно романського походження): as- що є варіантом ad-, утвореним в процесі асиміляції приголосного d на початку слова і є наслідком запозичення з різних мов (assault); префікс со- та його варіанти con- та col-, що позначають споріднене, спільне походження дії чи процесу (coinsurance, comaker, contract, collateral); counter-, що означає “зустрічний” (counterclaim, counteroffer); dis-, що має силу зворотної опозиції до значення сполучуваного слова (dishonour). Префіксальні іменникові утворення представлені наступними моделями:

Модель 1: dis- + N:

honour — dishonour.

Модель 2: co(n)- + N:

insurance — coinsurance, maker — comaker.

Модель 3: counter-+ N:

claim — counterclaim, offer — counteroffer.

Таблиця 11

Моделі префіксальних іменникових утворень

№ п/п Модель утворення термінів Частотність використання (%) Частотність використання (абсолютна кількість)
1 Модель 1: dis- + N 77 % 77
2 Модель 2: co(n)- + N 13 % 13
3 Модель 3: counter-+ N 10 % 10
Разом 100 % 100

Проаналізувавши таблицю, можна побачити, що найбільше використовується перша модель префіксальних іменникових утворень – (77 % та 77 термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовується друга модель префіксальних іменникових утворень (13 % та 13 термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовується треття модель префіксальних іменникових утворень (10 % та 10 термінів усієї юридичної терміносистеми).

Крім наведених вище моделей, ми зафіксували іменники, які утворюються за допомогою інших префіксів (mono-, pre-, by- та ін.): monopoly, premises, bylaw – монополія, нерухомість, постанова місцевих органів влади.

Одним з поширених засобів творення сучасних англійських юридичних термінів є конверсія. Цим шляхом деривації прийнято називати перехід слова з однієї частини мови в іншу. Так, дієслова утворюються від іменників і в деяких випадках від інших частин мови та, навпаки, іменники, як показують спостереження, можуть утворюватися від дієслів, і рідше від інших частин мови: adeem < to adeem, bribe < to bribe – спадок < позбавити спадку, взятка < брати взятку.

Щодо складних слів, то вони утворюються синтаксико-морфологічним способом. В проаналізованих нами юридичних термінах ми виділили такий тип утворення, як інтеграція двох іменників: N + N (owner-occupier - власник, time-charter – морський договір, treaty-contract – міжнародний договір, copyright – авторське право, landlord −домовласник, trademark – торговельна марка, leasehold – покупка нерухомості на правах оренди, mortgage − заклад). Поєднання двох основ є активним засобом творення композитів. Виявлені нами складні слова є субординативними композитами, тобто їхні складові частини структурно і семантично взаємозалежні, а також координативними складними словами, один з компонентів яких не має переваги над іншим, обидва компоненти і структурно, і семантично до якоїсь міри незалежні.

У проаналізованих наукових текстах ми зафіксували також слова, що називають не сам термінований предмет чи явище, якими оперують в економічній чи юридичній практиці, а вказують на певні зв’язки предмета, поняття, його ознаки, якості. Функціонування таких слів обмежено текстами наукового чи офіційно-ділового жанру, і це дає підставу кваліфікувати їх як терміни. Отже, до юридичних термінів ми відносимо такі прикметники:

Alienable, valid, invalid, testate, intestate, void, voidable – відчуждений, дійсний, недійсний, той, хто залишив заповіт після смерті, той, хто не залишив заповіт після смерті, не зайнятий, той, що може бути анульований.

Порівняно з юридичними термінами-іменниками кількість термінів-прикметників менша (ми нарахували 7, що становить 5% термінів-слів).

Англійські терміни-прикметники утворюються переважно способом суфіксації основ, зокрема за допомогою суфікса -able за такою моделлю:

A N + -able: alien — alienable, void — voidable

Назвами процесуальних дій також виступають дієслова. Термінологічність їх забезпечується насамперед функціонуванням у певному тексті, а також лексичним значенням. В проаналізованих економічних текстах ми виявили таких термінів-дієслів десять; це перехідні дієслова.

Термін alienate, утворений за допомогою суфікса -ate. Суфіксальним утворенням є дієслово indemnify (суфікс -fy). Префікс а-, що походить від давньоанглійського прийменника an, один з варіантів префікса романського походження ad- — af- вживаються з такими дієсловами-термінами, як avoid, affirm. Терміноелементи-дієслова disaffirm, discharge є утвореннями з префіксом у значенні “позбавляти” — dis-; affirm — disaffirm утворюють серед зафіксованих нами юридичних термінів-дієслів опозиційну групу. Продуктивним у творенні юридичних термінів-дієслів є і префікс in-: indemnify, indorse. Префікс en- походить від латинського in- і є складовою частиною дієслова enlarge, надаючи йому при цьому значення “доводити до певного стану”. Інші терміни-дієсліва є основними кореневими утвореннями (hire, vest).

В юридичних та економічних текстах функціонують мовні структури термінологічні словосполучення, що називають конкретні поняття предметної галузі. В проаналізованій літературі ми виявили значну кількість термінологічних словосполучень.

Виявлені нами в економічному дискурсі юридичні терміни-словосполучення доцільно диференціювати за типом їхньої структури:

1. Прості словосполучення, що складаються, як правило, з двох слів, одне з яких є головним, а інше залежним: active trust, entire contract, credit limit, corporation tax – активна довіруюча власність, нероздільний договір, кредитний ліміт, корпоративний податок та інші.

2.         Складні словосполучення, в яких залежні слова визначають різні аспекти значення стрижневого слова: legal effect of an agreement, certificate of limited partnership – юридична сила договору, сертифікат на обмежене пратнерство.

Таблиця 12

Типи словосполучень за їхньою структурою

№ п/п Тип словосполучення Частотність вживання (%) Частотність вживання (абсолютне число)
1 Прості словосполучення 75 % 75
2 Складні словосполучення 25 % 25
Разом 100 % 100

Отже, проті термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (75 % та 75 термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються складні терміни-словосполучення – (25 % та 25 термінів усієї юридичної терміносистеми).

За морфологічною ознакою основного слова юридичні терміни-словосполучення можна поділити на:

1. Іменні словосполучення (з іменником в ролі стрижневого слова): estate agent, equal pay, income tax, active trust, computer crime, time draft, credit insurance − агент по продажу нерухомості, рівна оплата труда, подохідний податок, активна довіруюча власність, злочин, з використанням комп'ютера, негайна трата, кредитне страхування та ін.

2. Прикметникові словосполучення (з прикметником чи дієприкметником в ролі основного дієслова): valid for one year – що юридично дійсний на один рік.

3. Дієслівні словосполучення: close a transaction - заключити договір.

Таблиця 13

Класифікація юридичних термінів-словосполучень за морфологічною ознакою

№ п/п Тип словосполучення Частотність вживання (%) Частотність вживання (абсолютне число)
1 Іменнісловосполучення 55 % 55
2 Прикметникові словосполучення 25 % 25
3 Дієслівні словосполучення 20 % 20
Разом 25 % 25

Отже, іменні термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (55 % та 55 термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовуються прикметникові терміни-словосполучення – (25 % та 25 термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються дієслівні терміни-словосполучення (20 % та 20 термінів усієї юридичної терміноситеми.

Терміни-словосполучення можна диференціювати і за типом синтаксичної будови словосполучення, граматичної моделі. Прості англійські юридичні терміни-словосполучення, що вживаються в економічному дискурсі, утворюються поєднанням слів таких лексико-граматичних категорій:

1) іменник + іменник (N+N): bankruptcy trustee, blank indorsement, life insurance та ін. – довірина особа, бланк індосамент, життєва страховка

2) прикметник + іменник (A+N): active trust, equal pay, entire contract та ін. – активна довіруюча нерухомість, рінв оплата труда, нероздільний договір

3) дієслово + іменник (V+N): close a transaction – заключити договір;

4) іменник + інфінітив (N+V(Inf.)): contract to sell, capacity to contract, invitation to negotiate – контракт на продаж, способність заключати договір, об'ява про аукціон.

Таблиця 14

Класифікаця термінів словосполучень за граматичними категоріями

№ п/п Тип словосполучення Частотність вживання (%) Частотність вживання  (абсолютне число)
1 іменник + іменник (N+N) 45 % 55
2 прикметник + іменник (A+N) 25 % 25
3 дієслово + іменник (V+N) 20 % 20
4 іменник + інфінітив (N+V(Inf.)) 10 % 10
 Разом 25 % 25

Отже, перший тип термнінів-словосполучень використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (45 % та 45 термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовуються другий тип термінів-словосполучень – (25 % та 25 термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше використовуються третій тип термінів-словосполучень (20 % та 20 термінів усієї юридичної терміноситеми, а четвретий тип термнінів-словосполучень використовується нацменше у юридичній терміносистемі (10 % та 10 термінів усієї юридичної терміносистеми).

За синтаксичними ознаками розрізняємо:

1) безприйменникові сполучення слів, з’єднані способом керування: income tax, tax abatement, entire contract – подохідний податок, податкова знижка, нероздільний договір;

2) прийменникові словосполучення: bill of sale, agreement by parol, agency by estoppel − накладна, поштучна оплата, агенція про звільнення прав.


Таблиця 15

Класифікація юридичних термінів-словосполучень за синтаксичними ознаками

№ п/п Тип словосполучення Частотність вживання (%)

Частотність вживання

(абсолютне число)

1 Безприйменникові сполучення 75 % 75
2 Прийменникові сполучення 25 % 25
 Разом 25 % 25

Отже, безприйменникові термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (75 % та 75 термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються прийменникові терміни-словосполучення – (25 % та 25 термінів усієї юридичної терміносистеми)

2.3 Тремінологічні словосполучення в мові юридичної терміносистеми

На сучасному етапі однією з найбільш актуальних проблем у термінознавстві є проблема структури й меж терміна. Одні мовознавці ([Винокур, Звегінцев, Будагов) вважають, що терміни повинні бути однослівними. Але практика свідчить, що термінологію, яка реально обслуговує певну галузь науки, не можна обмежити однослівними термінами, це збіднює терміносистеми; не дає можливості більш точно назвати поняття.

Як зазначає Б.М. Головін, логічно було б визнати термінами як окремі слова, так і словосполучення, яким властива номінативна й сигніфікативна функції в тій чи іншій спеціальній сфері діяльності [Головін 1973, с.56]. Такої ж думки дотримуються й інші мовознавці (Скороходько, Денисов, Сергєєв, Гречко та інші).

Терміни-словосполучення в термінознавчій літературі називають по-різному. Так, у термінологічному словнику, розробленому Н.В. Рубцевою наводяться такі синоніми до "термінологічне словосполучення": "складений термін", "багатослівний термін", "багатослівний складений термін", "термін-словосполучення". Що ж таке "складений термін", його межі, чи є критерії виділення багатослівних термінів і критерії їх термінологічності?

Деякі мовознавці вирішують названі проблеми формально-дидактичним шляхом. Так, П.В. Веселов вважає, що "довжина терміна винна відповідати "допустимій" довжині слів у природних умовах". Його думку підтримують й інші вчені (Будько, Гаазе-Рапопорт). Але, як зазначає Захаров B.C., "уживання багатокомпонентних складних конструкцій як термінів надає їм більшої смислової точності для вираження одразу декількох відмінних якостей предметів''. Складені терміни краще відповідають вимогам наукового визначення явищ, "... такі аналітичні найменування виражають окремі суттєві ознаки предмета, являючи собою фрагменти визначення різного ступеня деталізації".

Складеними термінами легше забезпечити точність визначення, оскільки "...сполученням лексичних одиниць взаємно обмежується їх багатозначність".

Отже, проблема визначення меж терміна певною мірою пов'язана з такими вимогами до терміна, як точність і стислість.

Але вимога стислості передбачає створення одне-, двослівних термінів, а вимога точності передбачає й появу багатокомпонентних термінів. Щоб уникнути цього протиріччя, Б.М. Головін пропонує визначати межі термінів, виходячи з мовних фактів, а не на підставі штучних методів і правил. Таким чином, виникає актуальна проблема визначення меж реальних термінів у реальних текстах на підставі вивчення дійсного функціонування конкретної термінології.

Чи можемо мі кваліфікувати як термін такі фрагменти тексту, як "скоєння замаху з метою нанесення важких тілесних ушкоджень ", "інститут правового забезпечення охорони здоров'я працівників сільського господарства", "убивство за обставин, які виправдовують провину ", "умисне убивство, вчинене з метою приховати інший злочин а або полегшити його вчинення"? Це один (самостійний) термін чи сполучення термінів, що функціонують як один термін?

Б.М. Головін вважає, що "якщо це й сполучення термінів, що функціонують як один термін, тобто вживаються для вираження цілісного, стійкого, хоча й розчленованого поняття, те такі терміносполучення повинні, принаймні, функціонально дорівнюватися термінам і розглядатися в їх системі" [13, с. 268]. Крім того, Б.М. Головін пропонує три логічні правила, за допомогою яких можна перевірити, чи є словосполучення терміном: 1)"...якщо ? одиниця мови, що позначає родове поняття, − термін, тоді й всі одиниці мови, які позначають видові поняття, − теж терміни...";

2) "якщо одиниці мови, що позначають певне ціле, якусь складну структуру, − термін, тоді й всі одиниці мови, що позначають частини цілого, сторони, елементи й відношення структури, − теж терміни...";

3) "якщо одиниці мови, що позначають певний складний механізм, конструкцію, − термін, тоді й всі одиниці мови, що позначають вузли, складові частини, елементи цього механізму й зв'язки між ними, − теж терміни''.

Найважливішою ознакою термінологічного словосполучення є його відтворюваність у професійній сфері вживання для вираження конкретного спеціального поняття. Складений термін буде стійким лише для певної системи зрозуміти. За межами конкретної термінологічної системи таке словосполучення не буде стійким і не сприйматиметься як зв'язана мовна одиниця. Отже, за кожним складеним терміном стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття.

Термінологія для терміна є тім полем, яку дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.

Особливістю синтаксичної структури складеного терміна є ті, що за зв'язаністю елементів їх можна вважати вільними (бо його компоненти зберігають своє пряме значення) і одночасно – закритими (бо при довільному включенні до їх складу інших слів, вони втрачають свою термінологічність).

Порівняймо: слідча таємниця й важлива слідча таємниця судова експертиза і ретельна судова експертиза.

У межах юридичної термінології виділяється значний відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів можна виділити 1) двокомпонентні; 2) трикомпонентні: 3) полікомпонентні. Найбільш поширеними в юридичній термінології є такі синтаксичні типи:

І. Двокомпонентні:

1. "прикметник -+- іменник у Н. в. однини":

Юридична практика – practice of law, law practice, кримінальне судочинство – criminal trial, авторське право – copyrihgt, фізична особа – physical person, умисне вбивство – wilful homicide, цивільний позивач – civil accusor, правова допомога – legal redress, юридичний факт jural fact, досудове слідство – prejudicial inquiry, повторний злочин – second offence, прямий умисел – direct intention, дитяча злочинність – child criminalism, смертна кара – death, legal killing, execution, capital punishment, death penalty, умовне звільнення – discharge, dismission, military leave, виправні роботи – correctious rights.

2. "прикметник + іменник у Н.в. множини":

Кримінальні діяння – criminal actions, речові докази – legally obtained evidence, противоправні дії –unlawful means, yмисні дії – intented actions, правоохоронні органи – law machinery, дисциплінарні провини –disciplinary standards.

3. "іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника":

Місіце подій – arena, locus in quo, вчинення злочину – administration of crime, commission of crime, commission of offence, perpetration of crime, perpetration, committal of offence, вирок суду – judgement of court, court decision, legal decision, per curiam opinion, склад злочину – components of crime, corpus delicti, legally defined crime, constituent element of offence,

4. "іменник у Н.в. + іменниково-прийменникова конструкція":

Готування до вбивства – murder preparation, доведення до самогубства – reduction to suicide.

Таблиця 16

Синтаксичні способи утворення двокомпонентних термінів в українській мові

№п/п Тип терміну Частотність використання у %

Частотність використання

(в абсолютних числах)

1 Прикметник + іменник у Н. в. однини 75 % 75
2 Прикметник + іменник у Н.в. множини 15 % 15
3 Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника 5 % 5
4 Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника 5 % 5
Разом 100 % 100

Отже, найчастіше використовуються синтаксичні типи юридичних термінів типу Прикметник -+- іменник у Н. в. однини – 75 %, друге місце посідають терміни типу Прикметник + іменник у Н.в. множини – 15 %, а найменше використовуються юридичні терміни типу Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника– 5 % та Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника – 5 % термінів юридичної терміносистеми.

П. Трикомпонентні синтаксичні типи:

1. "прикметник + прикметник + іменник":

Невольові юридичні факти – inadvertent juridicial facts, організоване злочинне формування – organized crime, organized outlawry, organized underworld, міжнародна судова процедура – international judicial practice, загальний трудовий стаж – general time-record.

2. "іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в.":

Суд присяжних засідателів – jury trial of assessor, порушення кримінальної справи – the start of criminal case,

3. "прикметник -+- іменник у Н.в. + іменник у Р.в.":

Спільна власність подружжя – ownership of property, позитивна поведінка потерпілих – positive act of complainant, законодавчі норми права – legislative norms of law, суб'єктивна сторона злочину – subject side of a crime, дійсний радник юстиції – effectual counselor of justice.

4. "іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.":

Огляд місця подій – the examination of venue, право власності громадян right of ownership of citizens, відстрочка виконання вироку – reprieve, respite.

5. "іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в.":

Право на відшкодування витрат – right to compensation of expenses, право на волю слова – the right of saying, пенсія за вислугу років –superannuation allowance, superannuation.

6. "прислівник -+- прикметник + іменник у Н.в.":

Суспільно небезпечні діяння – socially dangerous actions, особливо небезпечний злочин – specialy hard crime.

Таблиця 17

Синтаксичні способи утворення трикомпонентних термінів

№ п/п Тип терміну Частотність використання у %

Частотність використання

(в абсолютних числах)

1 Прикметник + прикметник + іменник 65 % 75
2 Іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в. 15 % 15
3 Прикметник+ іменник у Н.в. + іменник у Р.в. 5 % 5
4 Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в. 5 % 5
5 Іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в. 5 % 5
6 Прислівник + прикметник + іменник у Н.в. 5 % 5
Разом 100 % 100

Отже, найчастіше використовуються синтаксичні типи юридичних термінів типу Прикметник + прикметник + іменни – 75 %, друге місце посідають терміни типу Іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в. – 15 %, а найменше використовуються юридичні терміни типу Прикметник -+- іменник у Н.в. + іменник у Р.в. – 5 %, Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.– 5 %, Іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в. – 5 % та Прислівник -+- прикметник + іменник у Н.в – 5 % термінів юридичної терміносистеми.

III. Полікомпонентні терміни можуть включати чотири, п'ять, шість і більше одиниць:

Добровіїьна відмова від вчинення замаху на злочин – voluntary refusal from criminal actions.

Серед багатокомпонентних юридичних термінів особливе місце посідають синтаксичні моделі предикативного типу: норми права, що надають повноваження; норми права, що зобов'язують; злочин, скоєний через необережність; злочин, скоєний умисне; громадяни, що мають обмежену дієздатність; умисне убивство жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності; умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; умисне вбивство, вчинене в стані сильного щиросердечного хвилювання.

2.4 Юридичні тексти в аспекті перекладу

У першу чергу увагу слід відзначити стилістичні характеристики юридичних текстів, до яких належать законі, проекти законів, акти, підзаконні акти, конвенції міжнародного права і т. ін.

Закони досить однорідні за типологічними ознаками в різних мовах, і лише юрист у змозі їх вірно тлумачити та редагувати. Основними характеристиками англійської правової мови вважають велику кількість складнопідрядних речень з двома і більше підрядними, переваги іменних словосполучень, використання запозичень з французької і латинської мов та загальновживаної лексики у вузькоспеціальних значеннях і т. і.

A child who commits any act that would be considered a crime if done by an adult can be declared a delinquent . To choose the actual trial jurors from among the ueniremen, lawyers conduct what is known a voir dire. / Дитина, яка скоює будь-яке нещаконне діяння визнається правопорушником, а підліток – визнається злочинцем Над ними ведеться, загальний судовий процес, на якому присутні судді, зі складу суду присяжних, а адвокати підсудних проводять процедуру допиту свідків.

Юридичним термінам, які несуть основну когнітивну інформацію, притаманна однозначність, відсутність, емоційного забарвлення, незалежність від контексту. Значна їх частина щироко відома, наприклад: crime "злочин", private property "приватна власність", "покарання", trial "судовий розгляд, суд', damage шкода, пошкодження".

Архаїчне забарвлення юридичних термінів створює колорит високого стилю, що пов’язано з високим статусом даних текстів у суспільстві: In addition, there must be no lair declaring 1he agreement null and void / І на додачу, ніхто не зможе проголосити нашу угоду не дійсною.

Об'єктивність подачі інформації забезпечується пануванням абсолютного теперішнього години дієслова та пасивними конструкціями, а її всеохоплюючий характер − навідною семантиккою підмета, вираженого не лише іменниками юридичної тематики, алі й іменниками та займенниками з узагальнюючою семантикою.

Upon reaching the starting point, searchers proceed down their lanes, reverse their direction, and continue in this fashion until the area has been thoroughly examined. The amount of bail is determined by a judge and varies from case to case. A variation of the strip search is the grid. Persuasiveness and perseverance are essential to success / Щоб досягти початкового результату, адвокати гнуть свою лінію, наполягають на своїй правоті, і продовжують стояти на своєму, ця область не буде повністю розглянута. Обїєм застави визначається суддями і змінюється в залежності від випадку до випадку. Адвокат повинен триматися своєї точки зору і брати до уваги всі варіанти. Переконливість і наполегливість мають велике значення для успіху.

Директивний характер інформації в юридичних текстах передається за допомогою дієслівних структур модальності необхідності та модальності можливості:

Questions should be asked in systematic and chronological order. Matters of common interest may be discussed such as children, sport, military service or membership in civil organizations / Питання необхідно задавати у систематичному та хронологічному порядку. Можуть бути обговорені питання спільного інтересу, такі як: діти, спорт,військова служба, або ж членство у громадських організаціях .

Для синтаксису даних текстів характерна висока частотність логічних структур зі значенням умови та заподій. Необхідність запобігти неоднозначному тлумаченню призводить до значної кількості однорідних членів речення та однорідних підрядних речень:

If the smooth sketch is not drawn to scale. these distances must be shown. If the answers are satisfactory and there are no reasonable grounds for suspicion, no search -may take place. The interviewer must be emphatic, sympathetic, objective / Якщо відповіді задовільні і там не має жодних підстав для підозр, розслідування може бути припинено. Інспектор повинен бути виразний, нести довіру, об'єктивний.

У цьому юридичному тексті „поширена тавтологічна когезія — повтор у кожній наступній фразі одного того ж іменника:

А criте scene may be defined as the location on which the offense was committed. A crime scene search must, however, include the specific setting of the crime and its environment. The purpose of the crime scene search is to obtain physical evidence. In some states, the husband is primarily liable, but the wife is now secondarily liable / Сцена злочину, може бути визначена, як територія, на якій був сконений цей злочин. Розлідування злочину повинно включати певне розміщення злочину та його навколишнє середовище. Мета розслідування злочину полягає у збиранні доказів у скоєнні злочину. У деяких країнах статус чоловіка визначається як голови сім'ї, а дружина має другорядний статус.

Щодо лексичних проблем перекладу, вони пов'язані зі шляхами передачі термінів, інтернаціоналізмів, вільних словосполучень, багатозначних слів та безеквівалентних одиниць. Терміни, як правило, перекладаються одиничними відповідниками "(offense "правопорушення, criminal law "кримінальне право", plaintiff "позивач."), іноді вони передаються описовим шляхом (наприклад, venireman "член сформованого складу присяжних', assault "образа та погроза фізичним насильством"). Можливий перекладу одного слова словосполученням та навпаки, наприклад: conversion "привласнення майна", recovery "стягнення в судновому порядку". Інтернаціоналізми правової тематики транслітерують або транскрибують у мові перекладу (наприклад: contract "контракт" (або використовують український синонім "договір"), civil 'цивільний", appeal "апелювати", diminished capacity "обмежена кримінальна відповідальність"), іноді використовуючи пояснюючі доповнення (наприклад, felony "фелонія (тяжкий злочин, що стоїть між зрадою та місдимінором"), misdemeanor "місдихінор (злочин середньої' тяжкості, що межує з адміністративним правопорушенням").

Поряд з інтернаціоналізмами існує група “фальшивих друзів перекладача", наприклад: construction "тлумачення", conservator "охоронець".

Однак багато інтернаціоналізмів мають відповідники не лише в плані вираження, алі й у плані змісту. У певних лексико-семантичних варіантах інтернаціональні слова англійської мови можуть співпадати зі своїми фонетико-графічними аналогами в українській мові.

При перекладі юридичних текстів часто використовують описовий переклад для передачі значень безеквівалентної лексики, наприклад: jury "суд присяжних", trial court "суд першої інстанції", a court of law "суд, що діє за нормами статутного або загального права".

2.5 Лінгвокультурні фактори передачі юридичних термінів

Розгляд факторів передачі будь-якого тексту в умовах міжкультурної комунікації будується з урахуванням основних особливостей мовної культури, типу і механізму соціального кодування рідної (української) і іноземної (англійської) мов. Такий підхід дозволяє виявити нову точку зору на рішення практичних задач, зв'язаних із проблемами перекладу, наприклад, юридичного тексту. Чільну роль у цьому зв'язку грає не тільки володіння соціальними знаннями правових норм, юридичної термінології, судово-процесуальних систем, але й особистісні якості перекладача, тому що передача будь-якого тексту припускає взаємодію суверенних національних мов, і, відповідно, культурних концептів. Для досягнення адекватної передачі тексту необхідно володіти специфікою образів і зв'язаних з ними програм діяльності тих типів культур, між якими ведеться комунікація.

Дослідницьким шляхом доведено, що ті або інші фрагменти дійсності, зв'язки і відносини знаходять висвітлення в мові як суспільному явищі. Прикладом цього може служити судова мова, що є розрізняючим чинником між національними культурами. Так, у США судово-юридична тематика є основною складовою частиною масової культури цієї країни.

Американський громадянин на підсвідомому рівні вірить у справедливість і стабільність своєї правоохоронної системи. Нам же, для досягнення максимально наближеного й адекватного сприйняття чужої лінгвокультурної спільності, необхідно стати учасником комунікативного процесу, за допомогою текстів-перекладів відповідної юридичної (правової) тематики. Саме передача тексту є однієї з форм взаємодії культур, вона дає відоме представлення про чужу культуру.

Юридична мова − це, можна сказати, державна мова’. Дане правило є дуже важливим, його не можна порушувати. Найбільша проблема в цьому випадку − неможливість в деяких випадках знайти точний, адекватний переклад з однієї мови на іншу. Це ускладнює роботу перекладача, створює певні перешкоди у використанні іншомовного юридичного документа.

Різні види перекладацької діяльності в неоднаковому ступені зберігають близькість до перекладу і, відповідно, відтворюють оригінал з більшою або меншою повнотою. Оскільки досягнення ідеального перекладу є не зовсім можливим, то перекладачеві доводиться йти на різного роду компроміси.

«Ступінь же реального наближення двомовної комунікації з перекладом до комунікації одномовної, природно, залежить від майстерності перекладача, але також і від ряду об'єктивних обставин. До таких, в останню чергу, відносяться властивості тексту, що перекладається, і спосіб виконання перекладу». Наприклад, юридичний документ є особливим перекладом, де мова повинна забезпечувати реалізацію суспільного призначення і відповідності правовому узусу.

Здійснюючи переклад юридичного тексту, перекладач навмисно відступає від структурної і смислової відповідності між двома сторонами комунікації на користь їх рівноцінності в плані дії. Так, юридичний текст − одна з найважливіших життєвих форм виразу права. Юридичний документ, інший письмовий носій перекладної юридичної інформації, має текстові особливості, своєрідний мовний вираз. Не дивлячись на наявні суперечності в поглядах учених-лінгвістів і юристів, більшість єдина в тому, що всякий текст має лексичну, логічну і граматичну основи, певним чином організовані з метою передачі інформації. Немає сумніву, що юридичні тексти в перекладі з іноземної мови на мову перекладу незалежно від їх функціонального призначення і прагматичної ролі мають такі ж основи.

Треба зазначити, що правом є сукупність правил поведінки індивідів і груп в суспільстві, що приписують кожному певну форму дій і що формують принципи дозволу спірних питань. Тому мова перекладу юридичного документа повинна в цілому відповідати трьом умовам: бути точним, ясним і достовірним.

Текст більшості документів повинен мати рівний і спокійний стиль, що не викликає додаткових асоціацій і не відволікаючий від суті документа. Нейтральний виклад юридичних норм підвищує ефективність правового регулювання.


Висновки до розділу 2

Найчастіше у юридичній терміносистемі використовуються прості терміни, які складаються із одного слова (67 % термінів з вієї юридичної терміносистеми), трохи менше вживаються складні терміни, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс (20 % термінів юридичної терміносистеми), а найменше використовуються терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів (13 % термінів).

Отже, у юридичній терміносистемі англійської мови найчастіше вживаються терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть вживатися окремо і які зберігають своє значення (75 % темінів усієї терміносистеми), трохи менше вживаються терміни-словосполучення, які мають один із компонентів технічний термін, а другий загальновживаної лексики. (15 % термінів термінів юридичної терміносистеми), а найменше вживаються терміни-словосполучення, обидва компоненти яких являються собою слова загальновживаної лексики і тільки сполучення цих слів є терміном. (10 % термінів усієї юридичної термінології).

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування (65 % вживання), калькування використовується у 25 % випадках перекладу, а опис значення використовується найменше – 10 % перекладах юридичної термінології

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна на лексико-семантичному рівні є прийом канкретизації значення (65 % вживання), прийом генералізації значення використовується у використовується у 25 % випадках перекладу, прийом експлікації та компресії використовується найменше – у 5 % перекладах юридичної термінології

Найбільша група термінів у юридичній терміносистемі англійської мови – це прості терміни, що складаються з одного слова (75 %), трохи менше іживаються складні терміни, які складаються з двох компонентів (15 %), а найменша група юридичних термнів – це терміни-словосполучення, які складаються з двох чи більше слів (10 %).

Найчастіше використовуються синтаксичні типи юридичних термінів типу Прикметник + іменник у Н. в. однини – 75 %, друге місце посідають терміни типу Прикметник + іменник у Н.в. множини – 15 %, а найменше використовуються юридичні терміни типу Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника – 5 % та Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника – 5 % термінів юридичної терміносистеми.

Отже, найчастіше використовуються синтаксичні типи юридичних термінів типу Прикметник + прикметник + іменни – 75 %, друге місце посідають терміни типу Іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в. – 15 %, а найменше використовуються юридичні терміни типу Прикметник + іменник у Н.в. + іменник у Р.в. – 5 %, Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.– 5 %, Іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в. – 5 % та Прислівник + прикметник + іменник у Н.в – 5 % термінів юридичної терміносистеми.


РОЗДІЛ 3 СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ СКЛАДНИХ ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Постійний інтерес до досліджень семантико-стилістичного, комунікативного і прагматичного аспектів англійської юридичної мови як приналежної до офіційно-ділового стилю обумовлюється тим, що, як вважають її дослідники, саме офіційно-діловий стиль, основні риси якого успадковані з латинської мови, найяскравіше відбиває основні риси англійської мови взагалі.

Під час лінгвістичних досліджень юридичного наукового стилю основна увага, як правило, приділяється вивченню текстів Конституцій, законодавства, ділових документів: декретів, постанов, наказів, резолюцій, тощо. Аспекти цих досліджень, у тому числі й на матеріалі англійської мови, висвітлені як українськими, так і російськими дослідниками (О.Д. Пономарів, Т.Н. Мальчевська, В.І. Круковський, Ю.С. Стєпанов, Є.Б. Гумілевська, В. Підмогильний та Є. Плужник, Є.А. Рейман, З.В. Тимошенко та ін.), а також зарубіжними науковцями (Ж. Корню, П. Мімін, Ж. Рей, Ж.-Л. Суріу, П. Лера, А. Чезмартін та ін.), які одностайно висловлюють думку, що стиль англійської юридичної мови має глибоке історичне коріння, що у значній мірі пояснює особливості його функціонування.

Однак у жодному із досліджень не вивчається феномен функціонування у складі юридичної мови особливої категорії юридичних текстів – паремійних висловлювань: сентенцій, максим, афоризмів тощо. Дослідження, які констатують факт їхнього існування, визначають паремійні висловлювання юридичного стилю як засіб, що обумовлює одну з стилістичних рис юридичної мови – тяжіння до архаїчних мовних форм та конструкцій.

Про приналежні до правової галузі паремії згадують деякі вчені-правознавці: Р. Давід; М.Д. Бойко, В.М. Співак та М.А. Хазін; Ж.-П. Грідель. Автори зосереджують увагу на вживанні таких висловлювань у публічних та судових промовах.

У галузі лінгвістичних досліджень виділення окремого класу паремійних висловлювань, вживаних у юридичному дискурсі, вітчизняними мовознавцями не здійснювалося. Можна назвати лише кілька праць, присвячених паремійним юридичним висловлюванням, що належать англійським дослідникам (на матеріалі англійської мови). Паремії у юридичній мові визначаються ними, здебільшого, як особливий вид поетичних висловлювань, а основна увага зосереджується на філософсько-риторичному комплексі їхніх особливостей, школу дослідження якого було започатковано іще Аристотелем. Саме Аристотель вперше згадував про паремійні юридичні висловлювання, виділивши їх як окремий клас із загального масиву паремій, що у англійській мові отримав назви “adages juridical”. (Термін adage походить з латини і існує у багатьох індо-європейських мовах).

У зв’язку з тим, що паремійні юридичні висловлювання не виділяються як окремий клас паремій вітчизняними мовознавцями, в українській мові не існує адекватного еквівалента терміну “adage juridiсal”. Словники, найчастіше, наводять три варіанти його перекладу: сентенція, прислів’я, приказка, тоді як у англійській мові поняття “adage” охоплює велике семантичне поле значень і включає широкий синонімічний ряд визначень.

З огляду на те, що термін “сентенція” якнайбільш семантично наближений до юридичної тематики (від лат. sententia, що за часів давнини означало промову нормативного характеру наприкінці судового засідання), ми визначили семантичне поле “adage juridiсal” терміном “юридична сентенція” (далі по тексту – ЮС).

Лексика юридичної сфери – це та частина словникового складу мови, до якої входять поняття, що позначають назви предметів, явищ, процесів соціально-юридичного життя. Вона пов’язана з відповідними науками та сферами економічного життя ― менеджментом, маркетингом, фінансами, людськими ресурсами, правом, виробництвом, оподаткуванням, статистикою, страхуванням тощо. Одним із основних джерел формування сучасної української та англійської юридичної лексики є чужомовні запозичення.

Це пов’язано, зокрема, з тим, що наукові поняття, виражені юридичними термінами, за своєю природою прагнуть бути інтернаціональними, оскільки терміни функціонують саме у тих сферах людської діяльності, де реалізуються міжнародні відносини. Юридичні, політичні та культурні зв’язки між різними народами є зовнішніми чинниками мовних інтерференцій, наслідком яких є запозичення лексичних одиниць.

Термін «запозичення» вживається у мовознавчій літературі в двох значеннях. З огляду на теорію мовних контактів, взаємодію мовних систем, запозиченням називають один із шляхів збагачення словникового складу мови (І.О. Бодуен де Куртене, Л. Блумфільд, Л.А. Булаховський). Цей термін також позначає процес входження й адаптації запозиченої лексеми і результат цього процесу – запозичене слово, лексему (І.М. Обухова).

В українському та англійському мовознавстві проблема збагачення лексики іншомовними словами розглядається у багатьох дослідженнях, серед яких слід виділити роботи О. Потебні, І. Огієнка, С. Семчинського, Ю. Жлуктенка, Б. Ажнюка. Майже до кінця ХІХ ст. питання про доцільність чи недоцільність запозичення розглядалося з позиції проблеми чистоти мови: вчені та громадські діячі того періоду прагнули довести можливість заміни будь-якого запозиченого слова українським. І. Огієнко, І. Нечуй-Левицький та Б. Грінченко особливо наполягали на необхідності звільнення рідної мови від чужоземних запозичень. Одним із перших, хто переконливо обґрунтував необхідність іншомовних запозичень, був І. Франко.

Актуальність процесу запозичення іншомовної лексики в українську та англійську мову привернула увагу до нього багатьох дослідників в останнє десятиріччя ХХ ст. та на початку ХХІ ст. Зокрема, освоєння іншомовних запозичень у наукових, а особливо у юридичній терміносистемах досліджують О. Лисенко, Г. Сергєєва; Д. Мазурик, О.Стишов розглядають запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачення лексичного складу мови; лексико-семантичну рецепцію іншомовних слів в українській мові аналізує В.Симонок.

 Хоча вже у ХХ ст. виділялись причини іншомовних запозичень, але, по-перше, не було розмежування екстралінгвальних та лінгвальних причин, по-друге, не було достатньої зорієнтованості на встановлення зв’язку причин запозичення з процесом освоєння слова у мові-рецепторі, і, по-третє, не виділялись окремо причини запозичення економічних англомовних термінів.

Загалом можна виділити дві великі групи причин запозичення юридичних термінів: екстралінгвальні (позамовні) та внутрішньолінгвальні (власне мовні). До екстралінгвальних належать юридичні, культурні та політичні контакти між державами, що значно посилюються в умовах глобалізації.

Внутрішньолінгвальними причинами запозичень є такі:

1) відсутність у мові еквівалентного слова для нового предмета, явища чи поняття;

2) тенденція до використання одного запозиченого слова замість звороту в українській мові: clearing – кліринг – система безготівкових розрахунків, що ґрунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог сторін;

3) прагнення до підвищення чіткості терміна, яке виражається у вилученні полісемії або омонімії в запозиченій мові: factoring – факторинг – різновид торговельно-комісійної операції, поєднаної з кредитуванням оборотного капіталу клієнта.

Засвоєння мовою запозичуваних термінів – складний діахронічний процес, у якому тісно переплітаються зв’язки й відношення, з одного боку, мови-позичальниці та мови-донора, а з другого, – внутрішньо-системні особливості самої мови-позичальниці. Ступінь освоєння запозичень залежить від наявності соціального замовлення, від особливостей семантики, давності запозичення (гіпотеза О.Д. Пономарева).

У момент запозичення будь-якого іншомовного терміна його значення й значення утвореного терміна можуть повністю збігатися в обох мовах. Надалі такий термін може зазнати змін і зсувів значень, характерних для будь-якого терміна, самостійно утвореного із елементів, які існують у власній мові. Наприклад, термінологічне ядро юридичної лексики лексики формують назви осіб за видом діяльності. Для порівняння:

Агент – посередник, який є юридичною особою і представляє інтереси певних виробників (принципала-хазяїна) при збуті їхніх товарів, укладаючи угоди від імені та за рахунок принципала. В англійській мові слово агент має ширше значення: Agent – 1) general: an individual authorized to act in behalf of another person, the principal (представник, довірена особа, що виконує від імені принципала-хазяїна різні доручення, завдання). 2) marketing: a middleman, who does not take title to the goods he or she sells (посередник, котрий укладає угоди не за свій рахунок і збуває чужі товари). 3) wholesaler: a wholesaling intermediary who does not take title to merchandise but serves primarily to bring buyers and sellers together and facilitate exchanges (оптовий торгівець, котрий представляє інтереси виробників, робить все для полегшення обміну товарами).

Брокер – оцінювач, комісіонер – особа або фірма, що спеціалізується на посередницьких біржових операціях; за посередництво одержують винагороду у формі певного відсотка від суми угоди. В англійській мові це слово має таке значення: Broker – 1) a person who prepares contracts with third parties, as with a freight broker and customs broker, on behalf of a principal (особа, яка готує угоди від імені інших сторін, найчастіше від імені хазяїна). 2) a wholesaling intermediary whose primary function is supplying market information and establishing contacts to facilitate sales for clients (оптовий торгівець, котрий володіє маркетинговою інформацією і встановлює контакти для полегшення продажу для клієнтів).

Дистриб’ютор – незалежний оптовий посередник, який закуповує товари з метою їх продажу роздрібним фірмам для кінцевого споживання. Англійське: Distributor – 1) an intermediary that distributes products primarily to commercial or professional users (особа, котра поставляє товари комерційним або професійним користувачам). 2) an individual who buys and sells goods to retailers and other users but does not sell in significant amounts to the consumer (особа, яка купує і продає товари роздрібним торговцям, але не продає у значних сумах для споживачів).

Як бачимо, в англійській мові ці слова мають ширше значення, що можна пояснити й етимологією слів, адже вони мають англійське походження. В українській мові вони закріпились зі зміною початкового значення.

Для запозичень в українській юридичній термінології в останнє десятиліття характерними є два процеси: 1) збільшення кількості англомовних за походженням слів; 2) розширення актуальності слів англійського походження, що функціонували в українській мові обмежено для характеристики певних сфер життя в зарубіжних країнах. Так, наприклад, значення слів „менеджер” і „бізнес” до початку 90-х років ХХ ст. було негативно забарвлене, що підкреслювало конфліктні відносини у капіталістичному суспільстві. Такі слова, як брокер, бестселер, боді-арт, бос, дисконт, інвестор, концерн, маркетинг, продюсер, рекет стали тепер загальновживаними, вони позначають вже реалії сучасного життя нашої країни і переважно мають нейтральне чи позитивне значення.

Англомовні запозичені терміни в юридичній терміносистемі української мови поділяються на декілька типів:

― запозичення досить давні, й настільки пристосовані до мови, що вже не відчувається їхнє іноземне походження. Вони часто й широко застосовуються й мають велику кількість похідних (real – реальний, partnership – партнерство тощо);

― суто англомовні слова, які часто використовуються в мовленні, виходять за межі професійної сфери вживання й поступово стають загальномовними одиницями (legal counseling – юридична консультація, legal guarantee – юридична гарантія, legal assistance – юридична взаємодопомога, law books, legal literature – юридична література, legal liability – юридична відповідальність);

― варваризми – рідковживані іншомовні слова, які легко замінюються питомою лексикою й використовуються у фаховому спілкуванні. В побутовій мові почути їх майже неможливо [7, 9]: legal training – юридичне тренування, legal privilege – юридична привілегія, terms of law - юридична термінологія, law firm – юридична фірма, legal form - юридична форма, legal technicality – юридична формальність.

― інтернаціоналізми – такі міжнародні терміни, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах [6, 164]: holding – холдинг –вид підприємництва, суть якого полягає у придбанні контрольного пакету акцій різних компаній з метою контролю за їхньою діяльністю й отримання дивідендів; Leasing – лізинг – довгострокова оренда обладнання, машин, споруд виробничого призначення.

 Основна причина іншомовних запозичень полягає, передусім, у суперечностях між вимогами точності терміна, з одного боку, й практичної лаконічності, – з другого. Проте, існує велика кількість випадків, коли термін запозичується для позначення старого поняття, для якого в українській та англійській мові вже існує термін або описовий зворот. Таким чином, у мові співіснують різні за походженням номінативні одиниці, які позначають те саме явище, тобто синонімічні пари. Вони бувають двох типів [6, c. 164]:

а) англомовне запозичення – однокомпонентний український еквівалент: дайджест – огляд; дилер – посередник, представник; дисконт – знижка; консалтинг – консультування; менеджер – керівник; офшорний – іноземний;

б) англомовне запозичення – багатокомпонентний український еквівалент: траст – довірче товариство; форс-мажор – непередбачені обставини; ріелтер – агент з продажу нерухомості.

За спостереженнями, англіцизми використовують частіше, ніж їхні українські відповідники. Важливу роль у використанні англіцизмів, що належать до першої групи, відіграють соціально-психологічні причини: мовці часто надають перевагу іншомовним словам, як більш престижним, модним. У другій групі вища частотність англіцизмів порівняно з українськими відповідниками пояснюється прагненням мовців до економії мовних засобів (запозичення значно компактніші).

Юридична термінологія постійно змінюється й оновлюється, отже варто пильніше ставитися до тієї лексики, що стає характерною для вжитку, інакше існує ризик переобтяження терміносистеми іншомовними прямими запозиченнями й калькуваннями. Інколи складається враження, що ми більше піклуємось про міжнародність термінології, про те, щоб вона була сприйнята представниками тих націй, із мов яких відбувається запозичення, ніж про власну мову, простоту й зручність термінів у ній. Задля збереження мови кращим варіантом є введення в обіг питомо українських термінів за умови їх наявності або реальної можливості утворення.

Існують певні об’єктивні причини англомовних запозичень в українській та англійській юридичній лексиці. Але, якщо на початковому етапі нової хвилі іншомовних запозичень (кінець 80-х – середина 90-х рр. ХХ ст.) переважали думки про те, що не слід їх боятися, оскільки мова сама впорається з потоком запозичень, у процесі мовної практики відпадатиме все штучне і зайве, а вдалі новотвори та доцільні запозичення приживуться у мові, то останнім часом говорять про перенасиченість української мови іншомовною лексикою.

А тому лунають думки про наукове прогнозування й навіть планування розвитку мови. Науковий підхід до прогнозування долі іншомовних запозичень може сприяти встановленню чітких критеріїв зарахування запозичень до складу української мови. Проти неконтрольованих англомовних запозичень доволі активно виступають мовознавці з інших слов’янських країн, вважаючи, що надмірне захоплення іншомовними словами завдає шкоди рідній мові не лише на лексичному рівні, але й для її будови загалом. Тому слід намагатись використовувати власні мовні ресурси для адекватного відображення нових економічних реалій.

Робота може бути використана для подальших досліджень в галузі соціолінгвістики.


Висновки до розділу 3

Найбільше в юридичній літературі використовується перша модель (12 %), трохи менше використовується четверта модель – (11 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше використовується друга та треття модель творення термінів (6 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше викуристовується сьома модель (3 % терміни усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються п'ята та шоста модель – (2 % терміни усієї юридичної терміносистеми).

Найбільше використовується перша модель префіксальних іменникових утворень – (77 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовується друга модель префіксальних іменникових утворень (13 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовується треття модель префіксальних іменникових утворень (10 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Проті термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (75 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються складні терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Іменні термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (55 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовуються прикметникові терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються дієслівні терміни-словосполучення (20 % термінів усієї юридичної терміноситеми.

Перший тип термнінів-словосполучень за граматичними категоріями використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (45 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовуються другий тип термінів-словосполучень – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше використовуються третій тип термінів-словосполучень (20 % термінів усієї юридичної терміноситеми, а четвретий тип термнінів-словосполучень використовується нацменше у юридичній терміносистемі (10 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Безприйменникові термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (75 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються прийменникові терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми).


ВИСНОВКИ

У магістерській роботі наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, що виявляється в дослідженні концептуальних засад сучасного термінознавства, зокрема на базі юридичної термінології, що функціонує в англійських текстах з питань юриспруденції (монографічних працях, навчально–методичній літературі, періодичних виданнях та документації) і дає підстави дійти наступних висновків.

Генезис термінологічних транспозицій, зокрема входження юридичної термінології в юридичний дискурс, простежуємо вже в староанглійських текстах, в економічній лексиці середньовіччя, в старогерманських мовах, що, очевидно, пов’язано з прагненням надати економічній діяльності, економічним стосункам правового, законодавчого чи інструктивного змісту.

У процесі взаємодії термінологічних систем (юридичної та економічної) фактично відбувається становлення міжкатегоріальної економіко–юридичної термінологічної системи, яка абсорбує термінологію цих двох підмов, сприяючи утворенню міждисциплінарного юридично–економічного дискурсу, ознаками котрого на лінгвістичному рівні є категорії економічного змісту у поєднанні з категоріями юридичного (чи навпаки).

Юридична термінологія в науковому дискурсі утворюється за такими морфологічними моделями:

V+ –er, V+ –ee, V+ –ment, V+ –(i)tion, V+ –ation, V+ –ion, A+ –(i)ty, V+

–ance, V+ –(o)ry/ –(e)ry/ –(a)ry, ar– +N, dis– +N, co(n)– +N, counter– +N,

A/N + –able

Найбільш частотними з них є синтаксична група трикомпонентних термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група − Iменник у Н. в. -+- іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника (65 % термінів), друга за частотою вживання є Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на (15 % термінів) та Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника. (15 % термінів), а найменшою групою є − Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на (5 % −термінів).

Певні зміни, часом значні, в процесі функціонування юридичної термінології в науковому дискурсі відбуваються на семантичному рівні. Окремі юридичні терміни в економічному контексті зберігають свою семантику і когнітивний потенціал (наприклад, abandonment, employer, employee, agency, arrest, law, monopoly, mortgage). Інші частково втрачають, набуваючи нового юридично–економічного змісту, або повністю десемантизуються (valid, capacity).

Високий рівень концентрації термінів юридичної та наукової підмов простежуємо в текстах монографічних праць (переважно у працях, що стосуються деяких аспектів юриспруденції чи правового статусу економічних явищ), що пов’язано з реалізацією завдань наукового обґрунтування, тлумачення об’єктивної інтерпретації інформації. В навчально–методичних працях функціонування досліджуваної термінології значною мірою пов’язане з реалізацією дидактичних завдань тлумачення понять, дефініцій, економічних явищ та процесів. У документальному дискурсі юридичні терміни вживаються для надання тому чи іншому документові юридичної сили.

Результати дослідження свідчать, що проблеми функціонування юридичної термінології становлять подальший інтерес в різних аспектах: лінгвістичному, дискурсному, соціальному, правовому. Доцільним є вивчення інших аспектів функціонування юридичної термінології, зокрема в історичному дискурсі (текстах з історії), країнознавчому, соціокультурологічному, екологічному. Ці питання під кутом зору лінгвістики, когнітивної лінгвістики, дискурсознавства та стилістики можуть стати предметом майбутніх досліджень.

У юридичній літературі англійської мови найчастіше використовуються терміни з префіксами after-, all-, со-, сross-, dis-, ех (74 % термінів усієї термінологічної системи), трохи менше використовуються терміни з префіксами соипter-, ехtrа-, hеter(о)-, раra-, роly- (16 % термінів термінологічної системи юридичної мови), а найменше у юридичній терміносистемі використовуються терміни з префіксами рrо-, quasі-, self-, sub-, un-, de- (10 % термінів юридичної терміносистеми).

Найбільшою групою термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група − Прикметник + іменник у Н.в (67 % термінів друга за частотою вживання є Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. прийменника (17 %), а найменшою групою є − Іменник у Н.в. + іменник у З.в. (16 % ).

Найбільшою синтаксичною групою трикомпонентних термінів в англійській та українській мові є перша синтаксична група − Iменник у Н. в. іменник у З. в. з прийменник на + іменник у Р. В. без прийменника (65 % термінів), друга за частотою вживання є Iменник у Н. в. + іменник у Р. в. без прийменника + Іменник у З. в. з прийменником на (15 % термінів) та Iменник у Н. в. + прикметник -+- іменник у Р. в. без прийменника. (15 % термінів), а найменшою групою є − Iменник у Н. в. + прикметник + іменник у З. в. з прийменником на (5 % −термінів)

Найбільша серед усіх груп юридичних термінів – група латинських запозичень – 82 % усіх термінів, які вживаються у мові юридичної терміносистеми. Друга по частті вживання – це терміни французьких запозичень – 14 % вісіх термнів, а самою найменшою групою є – група власномовних слів – 4 % всіх термінв юридичної терміносистеми.

Найбільша кількість термінів, які зберігають свою семантику – це юридичні терміни, які повністю зберігають свою юридичну семантику (74 % терміни всієї юридичної терміносистеми), друга за списком – терміни, які відповідають семантиці у сфері юридичних текстів (їх нараховується – 16 % термінів всієї юридичної терміносистеми), а остання група – терміни, які частково реалізують значення того чи іншого юридичного терміна – найменши у частотності вживання (вони складають 10 % термінів у юридичній терміносистемі).

Найчастіше у юридичній терміносистемі використовуються прості терміни, які складаються із одного слова (їх нараховується аж 67 % термінів з вієї юридичної терміносистеми), трохи менше вживаються складні терміни, які складаються з двох слів і пишуться разом або через дефіс (20 % термінів юридичної терміносистеми), а найменше використовуються терміни-словосполучення, які складаються із декількох компонентів (їх у юридичній терміносистемі – 13 % термінів).

Отже, у юридичній терміносистемі англійської мови найчастіше вживаються терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть вживатися окремо і які зберігають своє значення (75 % темінів усієї терміносистеми), трохи менше вживаються терміни-словосполучення, які мають один із компонентів технічний термін, а другий  загальновживаної лексики. (15 % термінів юридичної терміносистеми), а найменше вживаються терміни-словосполучення, обидва компоненти яких являються собою слова загальновживаної лексики і тільки сполучення цих слів є терміном. (10 % термінів усієї юридичної термінології).

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування (65 % вживання), калькування використовується у 25 % випадках перекладу, а опис значення використовується найменше – 10 % перекладах юридичної термінології

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна на лексико-семантичному рівні є прийом канкретизації значення (65 % вживання), прийом генералізації значення використовується у використовується у 25 % випадках перекладу, прийом експлікації та компресії використовується найменше – у 5 % перекладах юридичної термінології

Найбільша група термінів у юридичній терміносистемі англійської мови – це прості терміни, що складаються з одного слова (75 % термінів), трохи менше вживаються складні терміни, які складаються з двох компонентів (15 % термінів), а найменша група юридичних термнів – це терміни-словосполучення, які складаються з двох чи більше слів (10 % термінів юридичної термінології).

Найчастіше використовуються синтаксичні типи юридичних термінів типу Прикметник + іменник у Н. в. однини – 75 %, друге місце посідають терміни типу Прикметник + іменник у Н.в. множини – 15 %, а найменше використовуються юридичні терміни типу Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника – 5 % та Іменник у Н.в. + іменник у Р.В. без прийменника – 5 % термінів юридичної терміносистеми.

Отже, найчастіше використовуються синтаксичні типи юридичних термінів типу Прикметник + прикметник + іменни – 75 %, друге місце посідають терміни типу Іменник у Н.в. + прикметник + іменник у Р.в. – 15 %, а найменше використовуються юридичні терміни типу Прикметник + іменник у Н.в. + іменник у Р.в. – 5 %, Іменник у Н.в. + іменник у Р.в. + іменник у Р.в.– 5 %, Іменник у Н.в. + іменник у З.в. + іменник у Р.в. – 5 % та Прислівник + прикметник + іменник у Н.в – 5 % термінів юридичної терміносистеми.

Найбільше в юридичній літературі використовується перша модель (12 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовується четверта модель – (11 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше використовується друга та треття модель творення термінів (6 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше викуристовується сьома модель (3 % терміни усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються п'ята та шоста модель – (2 % терміни усієї юридичної терміносистеми).

Найбільше використовується перша модель префіксальних іменникових утворень – (77 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовується друга модель префіксальних іменникових утворень (13 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовується треття модель префіксальних іменникових утворень (10 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Проті термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (75 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються складні терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Іменні термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (55 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовуються прикметникові терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються дієслівні терміни-словосполучення (20 % термінів усієї юридичної терміноситеми.

Перший тип термнінів-словосполучень за граматичними категоріями використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (45 % термінів усієї юридичної терміносистеми), трохи менше використовуються другий тип термінів-словосполучень – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми), ще менше використовуються третій тип термінів-словосполучень (20 % термінів усієї юридичної терміноситеми, а четвретий тип термнінів-словосполучень використовується нацменше у юридичній терміносистемі (10 % термінів усієї юридичної терміносистеми).

Безприйменникові термніни-словосполучення використовується найчастіше у юридичній терміносистемі – їх нараховується (75 % термінів усієї юридичної терміносистеми), а найменше використовуються прийменникові терміни-словосполучення – (25 % термінів усієї юридичної терміносистеми).


СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.         Алтицева Л.Ю.. Функціонально-семантичні параметри іменників з неповною числовою парадигмою в текстах юридичного дискурсу: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. − К., 2003. − 20с.

2.         Алтицева Л.Ю.. Аналітичні конструкції в технічній термінології української мови // Slowo, Tekst, Czas: Materialy naukowej 4–5 czerwca, 1996. – Szczecin, 1996. – С. 158–164.

3.          Алтицева Л.Ю.. Аналітична деривація як спосіб творення термінів. // Термінологічні читання. Тези, К., 1991.– С.86–89.

4.         Апалат Г.П. Англійська юридична термінологія у текстах з економіки // Іноземна філологія. Український науковий збірник. – 1999. – Вип.111. – С. 208–212.

5.         Апалат Г.П. Англомовний юридичний дискурс і його відтворення українською мовою: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / Н.Л. Волкогон / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 19 с. — укp.

6.         Апалат Г.П. Структура, семантика і прагматика юридичних текстів (на матеріалі сучасної англомовної преси): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний лінгвістичний ун-т. − К., 2003. − 19с.

7.         Арендаренко І. В. Англійська та українська юридична література (порівняльна типологія): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.05 / НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка. − К., 2003. − 20с.

8.         Арсенюк В.П. Українське термінознавство. – Львів: Світ, 1994.– 215 с.

9.         Балабін В.В. Сучасний американський юридичний сленг як проблема перекладу: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / В.В. Балабін / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 19 с. — укp.

10.      Борисова Л.Т., Донской Я.Л. Профессионализмы и профессиональные жаргонизмы в отраслевом терминологическом словаре // Термины и их функционирование: Межвуз. сб. – Горький: Изд-во Горьковск. нац. ун-та, 1987. – С. 34-40.

11.      Брілов С.Л. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові. Монографія. – Львів, Видавничий центр Львівського національного ун–ту ім. Івана Франка, 2004. – 520 с.

12.      Брак Г.Л. Лінгвістичний аналіз тексту. – Львів: Світ, 1999. – 142 с.

13.      Бородін Н.П. Синонімія у термінології // Мовознавство. 1992. №3. – С.32-34.

14.      Винник О.П. Зооморфічна метафора у фінансовій термінології // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. пр. – Харків: ОВС, 2002. – Вип. 8. – С. 7 10.

15.      Вербенєц М. Принципи творення сучасного двомовного словника юридичної термінології // Вісник Міжнародного слов’янського університету: Серія „Філологічні науки”. – Харків, 2003. – Т. 6, № 3. – С. 5-7.

16.      Вербенєц М. Розвиток юридичної термінології періоду становлення НТШ: українсько-польські паралелі. // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика: Вип. VIII. – К.: ВПЦ „Київський університет”, 2003. – С. 90-99.

17.      Вербенєц М. Комісія з юридичної термінології слов’янських мов 1849 року в історії становлення українського термінознавства // Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика: Вип. VII. – К.: ВПЦ Київський університет, 2003. – С. 64-76.

18.      Вередін Г.Ю. Передумови вироблення українських термінологічних стандартів // Мова і духовність націй. – К., 1992. – С.157–164.

19.      Вінокур Н.А. Внутрішня форма і мотивованість термінів // Історія, стан і перспективи розбудови української термінології. – К.: Наука, 1992. – С.57–65.

20.      Вийнюк О.Ю. Відтворення англійської юридичної лексики в українських наукових перекладах. − Київ: нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К.: 2003. — 20 с. — укp.

21.      Ворошилов Р.Л. Іншомовні слова в сучасній технічній термінології // Укр. правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення. Матеріали засідань мовознавчої комісії та комісії всесвітньої л–ри НТШ у Львові 1994–1995 рр. – Львів, 1996.– С.129–135.

22.      Ворошилов О.Д. З історії української термінографії // Мова і духовність нації. – К., 1992.– С.141–157.

23.      Воробйова Р.Л. Вторинна номінація у технічній термінології // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції: Львів: Літопис, 1999.– С. 120 – 125.

24.      Гармаш О.Л. Утворення телескопійних лексичних інновацій в англійській мові та особливості їх перекладу // Вісник Сумського державного університету. Серія Філологічні науки. – Суми, 2004. – № 3 (62). – С. 111-116

25.      Гудманян А.Г. Відтворення власних назв у перекладі юридичних текстів. — К.: 2000. — 40 с. — укp.

26.      Гумовська І.М. Англійська юридична термінологія в економічних текстах: генезис, дериваційні та семантико-функціональні аспекти: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 [Електронний ресурс] / І.М. Гумовська; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2000. — 312 с.

27.      Давіденко А.Л. До проблеми терміна “ділове українське мовлення” // Мова та її функціонування. – Вісник ЛДУ. – Вип.25. 1996. – С. 38–41.

28.      Давіденко А.Л. Дериваційні процеси правничої термінології в економічних текстах // “Наукові записки” Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – Мовознавство. – 2000.– №1. – С.99–104.

29.      Давіденко А.Л. До питання про становлення лінгвістичного аналізу тексту як наукової і навчальної дисципліни // Семантика мови і тексту: Збірник статей 1У Міжнародної конференції. – Івано–Франківськ, 2000.– С. 266 – 273.

30.      Давідов К.Г. До проблеми статусу міжнародних терміноелементів // Вісник Львів. нац. у–ту ім. Івана Франка, Серія: Філологія. – 2003. – С. 232–242.

31.      Дерді Е. Т. Юридичні терміни-композити в англійській мові // Мовні і концептуальні картини світу. — К., 2000. — 470 c.

32.      Закревська П.Б. Запозичені слова в українській технічній термінології: Тези допов VI Міжнар. наук. конф. – Львів, 1996.– С.236.

33.      Завадько Е.Г. Засади вироблення української термінології // Тези І Міжнародн. наук. конф. Львів, 1992.– С.22–25. Українське термінознавство 30–х років і місце у ньому інженера Івана Шелудька // ІІ Міжнародний конґрес МАУ, Львів, 1993.– С. 233–238.

34.      Зорівчак А.Ю. З приводу деяких термінологічних нововведень у сучасній технічній термінології // Матеріали наукової конференції “Семантика мови і тексту”. – Івано–Франківськ, 1993.– С. 59–60.

35.      Золотова Г.А. З історії вироблення загальнограматичної концепції в українському мовознавстві // Функціональна граматика: Тези доповідей Міжнародної конференції. – Донецьк, 1991.– С. 89–90.

36.      Иванова И., Чахоян Л., Беляева Т. Інтернаціоналізми: "щирі чи "нещирі" друзі перекладача? // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: Іноземна філологія. - Київ: ВПЦ "Київський університет", 2001. - Вип. 31. - С. 61-65.

37.      Иртеньєва Н.С. Іншомовні слова в сучасній юридичній термінології // Мова і культура нації: Зб. Наукових праць. – Львів, 2001. – С. 151 – 157.

38.      Иртеньєва Н.С. Іншомовні слова в сучасній юридичній термінології // Міжнародна поліцейська енциклопедія. – Київ: Видавничий дім, 2003.– Т. 1. с. 264 –265

39.      Ильиш Б.А. Іменний словотвір в системі українських технічних термінів / на матеріалі радіотехніки: Автореферат дис... канд. філол. наук. – К., 1987.– 17 с.

40.      Ильиш Б.А. Інтернаціональні компоненти у структурі слів-термінів // Вивчаємо українську мову і літературу. Харків, 2007. − № 15 (127). − С.2-5

41.      Квитко И.С. Термин в научном документе. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата филологических наук. – М., 1979.

42.      Клименко Л.В. Паронімія в юридичних сентенціях англійської мови // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. - Вип. 7. – С. 97-100.

43.      Клименко Л.В. Семіотичні аспекти юридичних сентенцій англійської мови // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Прайм-М, 2002. – Вип. 6. - Кн. 1. – С. 186-194.

44.      Клименко Л.В. Утвердження юридичного статусу англійської мови // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: Логос, 2000. – С. 169-175.

45.      Клименко Л.В. Сталі словосполучення в юридичній мові // Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. пр. К.: Логос, 2000. - С. 125-128.

46.      Казакова Т.А. Кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мов Проблеми української термінології: Вісник національного у–ту “Львівська політехніка. – № 503. – 2004. – с. 34 – 38.

47.      Коцюба З.Г. Експресивність номінативних речень як перекладознавча проблема при перекладі юридичних текстів (на матеріалі англійської та української мов): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / З.Г. Коцюба / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К.: 2001. — 21 с. — укp.

48.      Крыжановская А.В., Симоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии / АН УССР, Ин-т языковедения им. А.А. Потебни. – К.: Наукова думка, 1987. – 164 с.

49.      Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1996. – 379 с.

50.      Лекант П.А. Лінгвістика тексту в інтерпретації І.І.Ковалика // Актуальні проблеми українського словотвору. – Івано–Франківськ, 1995 С.81–82.

51.      Лях І. Деякі аспекти взаємодії номінативних одиниць синтаксису та словотвору (на матеріалі англійської термінології гірничої справи) // Нова філологія. – Запоріжжя: Запорізький держ. ун-т, 2002. - № 2. – С. 60-66.

52.      Ляшук А.М. Семантична структура юридичних термінів української та англійської мов: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.17 [Електронний ресурс] / А.М. Ляшук; Київ. нац. лінгв. ун-т. — К., 2007. — 470 с.

53.      Марузо Ж. Р. Міжмовна інтерференція як психолінгвістична універсалія // Мовні та концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000. - С. 371-375.

54.      Мишланова С.Л. Міжмовна термінологічна омонімія як проблема прикладного мовознавства //Проблеми зіставної семантики: Збірник наукових статей. − Київ: Київський державний лінгвістичний університет, 2001. − Вип. 5. - С. 139-143.

55.      Моргун В.В. Міжнародні терміноелементи в системі науково–технічних термінів // Проблеми української термінології: Вісник державного у–ту “Львівська політехніка”. – № 402. – Львів, 2000. – С. 54 – 59.

56.      Мостовий М.І. Мовна особистість українського генія крізь призму сучасної лінгвістики (Тетяна Космеда. Комунікативна компетенція Івана Франка. − Львів: ПАІС, 2006. - 328 с.) // Лінгвістичні дослідження: Збірник наук, праць Харківського націон. педагогічного ун-ту ім. Г. Сковороди. − Вип. 20. Харків. − 2006. − С.168-173.

57.      Макєєва С.О. Мовна картина світу. Взаємодія мов. – Харків: Основа, 1998. – 169 с.

58.      Непийвода Н.Ф. Наукові поступи в технічній термінології 30–х років // Проблема укр. науково–технічної термінології: Тези допов. VI Міжнар. наук. конф. – Львів, 1996.– С.38.

59.      Непийвода Н.Ф. Нові тенденції розвитку української науково–технічної термінології // Матеріали Всеукраїнської конференції “Нові тенденції розвитку української мови: аспекти перекладу”, Львів, 2002.– с. 40 –44.

60.      Непийвода Н.Ф. Новий підручник зі стилістики // Дивослово. – 2004. – № 4 – С. 73–74. (рецензія на підручник Л. Мацько, О. Сидоренко, О. Мацько. Стилістика української мови. – К., Вища школа, 2003.)

61.      Наконечний Н.Б. Нові слова з міжнародними компонентами в газетному тексті // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Випуск 23. – Харків, 2007. – С. 18-24.

62.      Овсяннік Р.П. Особливості англійської юридичної термінології в економічному дискурсі // Матеріали 2-ї західно-регіон. наук.-метод. конф. викладачів іноз. мов вищих навч. закладів “Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах”. – Тернопіль. – 1999. – С. 142–146

63.      Павлов В.М. Питання уніфікації української технічної термінології // Міжнар. наукова конференція. – Чернівці, 1991.– С.112–114.

64.      Павлов В.М. Перспективи комп’ютеризації науково–технічної термінології // Тези П Міжнародної наук. конф. ”Проблеми української науково–технічної термінології” – вересень 1993. – Львів, 1993. –С.302–304

65.      Петрова Т.І. Подія у фінансово-економічній термінографії // Вища школа. − 2006 − № 4. − С.84-89.

66.      Петрова Т.І. Повага до закону — важливе для майбутнього економіки України // Матеріали міжвузівської наук.-практ. конф. “Актуальні проблеми розвитку економіки України в перехідний період до ринку”. – Ч. 1. – Тернопіль. – 1996. – С. 79.

67.      Петрова Т.І. Про юридичну термінологію як відкриту систему // Матеріали міжвузівської науково–практичної конференції “Проблеми функціонування державної мови в Україні та методика її викладання у навчальних закладах системи МВС”, – Львів, 1997. – С.91 – 97

68.      Пілецький В.І. Проблеми сучасної української наукової термінології // Фізико–хімічна механіка матеріалів: Міжнародний науково–технічний журнал. – 2000. – № 6. – С. 121 – 122.

69.      Пілецький В.І. Проблема національної технічної термінології і лексикографічна практика. – К., НКМ ВО, 1991.– С.49–59 (у співавторстві).

70.      Покровська О.А. Українська термінологія ринкових відносин: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 1995. – 207 с.

71.      Прохорова В.Н. Об эмоциональности термина // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии. – М.: Наука, 1970. – С.153 – 159.

72.      Рихло О.П. Відтворення мовно-стилістичних особливостей англійських юридичних текстів в українських перекладах: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.16 / О.П. Рихло / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 20 с. — укp.

73.      Ростовецька Т.В. Англійські юридичні терміни та їх українські відповідники у сфері фіксації і в професійному використанні // Філологічні студії. – Луцьк, 2004. – № 1(25). – С. 104-107.

74.      Сапожник І. Алгоритм перекладу англійських юридичних термінів українською мовою. // Науковий вісник Чернівецького національного університету: збірник наукових праць Вип. 234: Германська філологія. – Чернівці: Рута, 2005. – С.143-149.

75.      Сазанова А.В. Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині світу. – Харків: Основа, 2000. – 330 с.

76.      Сергєєва Г.А. Англомовні запозичення в українській правничій термінології: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 [Електронний ресурс] / Г.А. Сергєєва; Харк. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2002. — 370 с

77.      Снігур С. Юридичні терміни як перекладознавча проблема // Вісник. — Львів, 2003. — N490: Проблеми української термінології. — 570 c.

78.      Суперанская А.В., Подольская Н.В., Васильева Н.В. Общая терминология. Вопросы теории. – М.: Наука, 1989. – 243 с

79.      Сусов І.П. Слова з міжнародними терміноелементами у сучасній українській мові. Слова з компонентом авто. − К.: Просвіта, 2001, s. 43–57.

80.      Сусов І.П. Синонімія у термінології радіотехніки // Теорія і прагматика термінологічної лексики. – К., НКМ ВО, 1991.– С.47–48.

81.      Сусов І.П. Словник лінгвістичних термінів Є Кротевича та Н. Родзевич у контексті аналогічних словників // Тези регіональної наук. конф. – Львів, 1991.– С.37–39.

82.      Смирницкий Д. Ф. Системна організація української юридичної термінології // Стан кондифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація: Тези ІІІ Всеукраїнської конференції, К.: 1995. – С.136.

83.      Смирницкий Д. Ф. Становлення системи українських технічних термінів // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ ст.: Тези Всеукраїнської наук.конф. Львів, 1996.– С. 139–140.

84.      Смирницкий Д. Ф. Семантико-стилістичні аспекти функціонування юридичної термінології в економічному тексті // Іноземномовний текст за фахом: лінгводидактичні аспекти. – Львів:Світ, 1998. – С. 136 –141.

85.      Скороходько Э.Ф. Вопросы перевода английской научно-технической литературы. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1963. – 92с

86.      Ткачова І. В. Ткачова І. В. Порівняльний аналіз лексики банківського права (на прикладі російської, української та англійської мов) // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. — Сімферополь, 2004. — Вип.5. — С.214–220.

87.      Тлапшакова А.Ж. Трактування терміноелемента у сучасній науці // Проблеми української термінології: Вісник національного університету “Львівська політехніка”. – 2003. –№ 490.– с. 3–11.

88.      Томілова Н.Б. Термінологічні словосполучення в лінгвістичній концепції В.В. Виноградова // Методологічні рекомендації, – Львів, 1989.– С. 12–13.

89.      Томілова Н.Б. Термінологія 20–30–х років в оцінці І. Огієнка // Іван Огієнко: Тези допов. Всеукр.наук. конф. Львів, 1992.– Ч.І.– С.104–106.

90.      Томілова Н.Б. Технічні терміни з постпозитивними іномовними компонентами в українській мові // Словотвір як вияв динаміки мови: наукова конференція, присвячена пам’яті проф. Возного Т., Львів. 1994. – С. 104–106.

91.      Томілова Н.Б. Термінологія і сучасний правопис // Тези наукової конференції з проблем сучасного українського правопису і термінології, К., 1997, С.59–62.

92.      Тимчук П.Ж. Терміни та професійна лексика кінця XX − початку XXI століття // Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. − К., 2007. − С.69-73.

93.      Тимчук П.Ж. "Термінологічний суржик" як вияв міжмовної інтерференції у спеціальних текстах //Українська термінологія і сучасність: Збірник наукових праць. − Київ: КНЕУ, 2001. − Вип. IV. − С. 289-292.

94.      Ушакова М.Б. Українське термінознавство на сучасному етапі // Український правопис і наукова термінологія: проблеми норми і сучасність: Матеріали мовознавчої комісії НТШ, – Львів, 1997, С.101–108.

95.      Ушакова М.Б. Українське термінознавство 1990–х років // Про український правопис і проблеми мови: Збірник 16-ої Річної Конференції Національного університету імені Т.Шевченка

96.      Чуєшкова О.В. Аналітичні номінації в економічній терміносистемі (структурно-типологічний аспект): Дис… канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2002. – 189 с.

97.      Шелов С.Д. Терминология, профессиональная лексика и профессионализмы (к проблеме классификации специальной лексики) // Вопросы языкознания. – 1984. – № 5. – С.76 – 87.

98.      Шелов С.Д. Терминология, профессиональная лексика и профессионализмы (к проблеме классификации специальной лексики) // Вопросы языкознания. – 1984. – № 5. – С.76 – 87


Еще из раздела Иностранный язык:


 
 Поиск рефератов
 
 
 
 Реклама
 
 
 Еще рефераты
 
 
 Реклама
 
 
 Афоризм
Только женские руки могут так нежно уложить асфальт!
 
 
 Гороскоп
Овен Телец Близнецы Рак Лев Дева
Весы Скорпион СтрелецКозерог Водолей Рыбы
 
 
 Знакомства
я  
ищу  
   лет
 
 
 Погода
 
 
 Реклама
 
 
 Счётчики
 

[ Украина по русски — "Учил? Нет!" | 2014 © Все права защищены! Игорь Харченко ]